Фітоценологія

Фітоценологія — розділ геоботаніки, який вивчає фітоценози, або рослинні угруповання. У її рамках досліджується склад, структура, динаміка та поширення фітоценозів.^[1]

Геоботаніка є наукою про рослинний покрив Земної кулі, що крім фітоценології включає ботанічну географію (географію рослин і географію рослинності), синфітосозологію, агрофітоценологію тощо.

Задачами фітоценології є всебічне вивчення фітоценозів, а також їхня класифікація та інвентаризація на Землі^[2].

Дослідження рослинних угруповань на противагу вивченню окремих рослин потроху відбувалися впродовж XVIII—XIX століть, починаючи ще з праць Карла Ліннея. Натомість важливість вивчення саме угруповань було підкреслене на III Міжнародному ботанічному конгресі в Брюсселі 1910 року. Там було прийняте рішення виділяти «рослинну асоціацію» як елементарну одиницю класифікації рослинності. Піонерами фітоценології вважають швейцарського ботаніка Карла Шретера^[en] і француза Шарля Флао^[en].^[3]

У СРСР розвивалася школа фітоценологів Володимира Сукачова. У Європі домінуючою була франко-швейцарська школа Жозіаса Браун-Бланке. Також сильними були шведська (Ейнар Дю Рі) та американська (Фредерік Клементс) школи.^[4]

• Л. М. Фельбаба-Клушина, В. І. Комендар (2001). Фітоценологія з основами синфітосозології: навчальний посібник. Ужгород: Ужгород. ун-т. с. 212. ISBN 966-7400-13-7. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: контрольна сума (довідка)

• Кучерявий В. П. Екологія. — Львів: Світ, 2001. — 500 с.

Це незавершена стаття з ботаніки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.