Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки

Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки^[1] є одним із перших в Україні і почав виконувати свої функції з 11 січня 1919 року.^[2] Заклад знаходиться за адресою: вулиця Коцарська, 56, Харків, Харківська область, 61000

Історія формування військових комісаріатів на території нашої держави відбувалася у період великих революційних потрясінь 1917—1921 рр. Попереду у цьому напрямку крокували військові установи Харківського регіону. На той час Харків був столицею української Республіки. Харківський губернський військовий комісаріат одним з перших в Україні почав виконувати свої функції з 11січня 1919 р. Військовий комісаріат проводив облік призовників, відповідав за збереження зброї на арсеналах, іншого військового майна. Із заснуванням військкоматів в їхньому штаті були посади екзекутора та його помічника, які стежили за виконанням своїх службових обов'язків усіма працівниками установи та дисципліною призовників.

В 1919 році Харківський губернський військовий комісаріат надавав місячні відстрочки від мобілізації деяким спеціалістам сільського господарства та землеутрою. ^[3]

Співробітники Харківського губернського військового комісаріату разом з повітвійськоматами залучалися до воєнної блокади сіл за приховування зброї, нерідко розстрілючи тих у кого була виявлена зброя.^[4]

На першому рядку кутового штампу Харківського військкомату у 1920 році було написано РСФСР. Данний факт може говорити, що в той час російська влада була під маскою радянської.^[5] 27 грудня 1919 року Центральний Комітет партії РКП (б) призначив В. С. Корнєва Харківським губвоенкомом (їм він пробув до березня 1920 року).^[6] За цей час він пропонував підлеглим вилучати зброю у населення вельми радикальним способом:

Розстріляйте десятки,що чинять опір, і вам тисячі здадуть зброю[7]

З переходом країни на мирний стан на губернські військкомати була покладена функція організації і проведення спеціальної військової підготовки молоді.^[8]

Друга світова війна стала серйозним іспитом для працівників військового комісаріату, висунувши перед ним небувалі по складності і масштабу завдання. Лише протягом липня 1941 р. в Харківський облвійськкомат надійшло більше п'яти тисяч рапортів з проханням на фронт. Понад 270 тисяч харків'ян, відправлених з ХОВК, у роки війни були удостоєні урядових нагород за мужність і героїзм. Відбудова народного господарства в Україні розпочалася ще в останні роки війни. Восени 1943 р. почали повертатися люди, реевакуюватися підприємства у рідне місто. Звільнення мільйонів людей з армії і флоту слід було здійснити в короткий термін і без втрат для бойової готовності військ.^[9]

У різні періоди доводилося перейматися не тільки мобілізаційною роботою з призову на дійсну військову службу, а й формувати команди військовозобов'язаних для участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, подолання наслідків страшного землетрусу у вірменському Спітаку. А поза тим неухильно клопотатися розв'язанням проблем родин мобілізованих бійців. Надавати допомогу пораненим і інвалідам війни, підсобляти у вирішенні питань працевлаштування, пенсійного забезпечення й задоволення їхніх потреб і запитів^[10][11]

З вибором самостійного шляху нашою країною розпочалася важка робота з будівництва вітчизняної армії. Піднялися вимоги до професіоналізму захисників Вітчизни. Поліпшення якості укомплектованості мобілізаційними ресурсами — одне із головних завдань забезпечення обороноздатності країни, виконання якого прямо залежить від їх діяльності. Військовослужбовці Харківського обласного військового комісаріату вносять відчутний вклад у справу зміцнення обороноздатності держави. В облвійськкоматі зберігається Перехідний пам'ятний вимпел кращого облвійськкомату Північного оперативного командування ЗС України, який було передано на вічне зберігання.^[12][13]

Після російської інтервенції до Криму в 2014 році та анексії Криму диверсійні дії були також направлені і на військові комісаріати, з метою дестабілізація ситуації в Україні та зриву мобілізації. Так 4 серпня 2014 року з гранатомета та автомата Калашникова був обстріляний Харківський обласний військовий комісаріат. ^{[14] [15]}

З метою підтримання морально-психологічного стану українських військових, офіцери Харківського обласного військового комісаріату організовували збір та відправлення дитячих малюнків до зони проведення АТО. ^[16]

Відбір військовослужбовців-контрактників став пріоритетним завданням військової установи особливо зараз, коли в Україні йде війна.

• Горбенко С. В. Роль військових комісаріатів в виконанні державної комплексної програми реформування та розвитку Збройних Сил України по створенню професійної армії //Збірник наукових праць Харківського університету Повітряних сил. – 2013. – №. 3. – С. 17-19.
• Горбунов Д. Харківському облвійськкомату — 95 років! /Д.Горбунов // Слово ветерана.- 2014.-18-25 янв.(№ 2).
• Калгушкін Ю. «Плюси» в роботі військкоматів Харківщини: [бесіда з військ. Комісаром Харків. Обл.. військкомату Ю. Калгушкіним / записав Д.Горбунов] //Вісті Дергачівщини.-2017.-14 січ.-С.4.
• Клынкин Ю. «Армия — зеркало общества»: [беседа с начальником Харьков. обл. воен. комиссариата Ю.Клынкиным / записала Н.Щербакова] // Панорама.- 1996.-25 мая.-С.7
• Ломаков Г. А. По ранжиру — становись: [беседа с начальником отд. Харьков. обл. военкомата Г.Ломаковым / записал В.Котляр] // Время.-1992.-29 апр.
• Середа А. В армию — по конкурсу? : [ беседа с воен. комиссаром Харьков .обл. военкомата А.Середой / записала И.Тихонова] // Харьковские известия.-2010.-15 апр.-С.7.
• Середа А. Призывная кампания «Весна -2005» в разгаре: [беседа с начальником обл. военкомата А.Середой / записал И.Гайдученко] //Вечерний Харьков.-2005.-28 апр. С.4
• Тараненко М. На марші…90 літ: Харків. обл. військкомату — 90років/ М.Тараненко // Слобідський край.-2009.-10 січ.-С.1,12.

• Збірник постанови, декрети, інструкції і положення Тимчасового робітничо-селянського уряду України за 1919 рік | Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянскаго правительства Украины за 1919 / Народний комісаріат юстиції. – Киев: Печатня С. П. Яковлева, 1919. – 580 с. Ч. 1. № 1-23, 25-38. (рос.)