Харченко Андрій Володимирович

Харченко Андрій Володимирович
Харченко Андрій Володимирович
рос. Андрей Владимирович Харченко
Народився	1907; село Федорівка Херсонського повіту Херсонської губернії, тепер Херсонської області
Помер	1965; місто Рівне Рівненської області
Громадянство	Російська імперія; СРСР
Національність	українець
Діяльність	політик
Учасник	німецько-радянська війна
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання	генерал-майор
Партія	КПРС
Нагороди
	; ; ;

Андрі́й Володи́мирович Ха́рченко (1907(1907), село Федорівка Херсонського повіту Херсонської губернії, тепер Херсонської області — 1965, місто Рівне Рівненської області) — радянський діяч органів державної безпеки, генерал-майор, нарком (міністр) внутрішніх справ Таджицької РСР. Депутат Верховної Ради Таджицької РСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1—3-го скликань (з 1941 року).

Біографія

Народився в бідній селянській родині. У 1919 році закінчив середню школу в селі Федорівці Херсонського повіту Херсонської губернії.

У 1924 році вступив до комсомолу.

У квітні 1921 — вересні 1930 року — їздовий, помічник тракториста, голова колгоспу «Шлях до соціалізму» села Федорівки, голова Федорівської сільської ради на Херсонщині.

Член ВКП(б) з грудня 1929 року.

З вересня 1930 по грудень 1934 року служив у Червоній армії: курсант полкової школи, відповідальний секретар полкового бюро ВЛКСМ, помічник командира роти із політчастини 45-го стрілецького полку 15-ї Сиваської дивізії. У грудні 1934 — лютому 1935 року — секретар партійного комітету військової кооперації 15-ї Сиваської дивізії.

У березні 1935 — травні 1938 року — заступник директора Грейгівської машинно-тракторної станції (МТС) із політчастини Миколаївського району Миколаївської області.

У травні — грудні 1938 року — 1-й секретар Великолепетиського районного комітету КП(б)У Миколаївської (тепер — Херсонської) області.

У грудні 1938 (офіційно 5 березня 1939) — 9 серпня 1939 року — заступник народного комісара внутрішніх справ Таджицької РСР.

9 серпня 1939 — 26 лютого 1941 року — народний комісар внутрішніх справ Таджицької РСР.

26 лютого — 31 липня 1941 року — народний комісар державної безпеки Таджицької РСР.

У серпні 1941 — 7 травня 1943 року — заступник народного комісара внутрішніх справ Таджицької РСР.

7 травня 1943 — 20 грудня 1950 року — народний комісар (міністр) внутрішніх справ Таджицької РСР.

У 1947 році закінчив заочно Вищу партійну школу при ЦК ВКП(б). У 1950 році закінчив заочно два курси Сталінабадського юридичного інституту Таджицької РСР.

20 грудня 1950 — 29 червня 1953 року — начальник управління Чорногорського виправно-трудового табору МВС СРСР Красноярського краю. У червні 1953 року звільнений із органів МВС.

З червня 1953 по 1954 рік — заступник начальника управління будівництва Комбінату № 16 і начальник будівельного району 1-го головного будівельного управління Міністерства середнього машинобудування СРСР; начальник територіального управління Татспецнафтобуду в місті Альметьєвську Татарської АРСР.

Потім — начальник будівельно-монтажного управління Рівненської обласної спілки споживчих товариств (облспоживспілки); головний інженер будівельно-монтажного управління Рівненської облспоживспілки.

Перебував на пенсії у місті Рівному, де й помер після тривалої хвороби в березні 1965 року.