Хвороба «рука-нога-рот»
Хвороба «рука-нога-рот» (або Ентеровірусний везикулярний стоматит з екзантемою; англ. Hand, foot, and mouth disease; Enteroviral vesicular stomatitis with exanthem, рідше — ящуроподібний синдром) — одна з поширених клінічних або нозологічних форм ентеровірусних інфекцій. Має типові висипання, які локалізуються на кінцівках та біля роту і в ротовій порожнині. Деякі науковці розцінюють її як своєрідний варіант клінічного перебігу ентеровірусної гарячки з екзантемою. Не слід плутати з ящуром, при якому клінічні прояви є дещо схожими. Історичні відомостіВипадки хвороби були вперше описані клінічно в Канаді та Новій Зеландії в 1957 році[2]. Назву їй надав британський лікар і організатор охорони здоров'я Томас Генрі Флюетт після подібного спалаху в 1960 році[3]. АктуальністьCoxsackievirus A16 є найпоширенішою причиною, а ентеровірус 71 другою за поширеністю. Інші штами вірусі Коксакі А4-A7, A9, A10, B1-B3 і B5 та інших ентеровірусів також можуть бути причиною хвороби[4]. Окремі люди можуть переносити і передавати вірус, не маючи жодних симптомів захворювання. Тварини не є джерелами передачі збудників. У 2010-х роках тільки в Китаї реєструється до 1 млн випадків щорічно[5]. Згідно зі повідомлення ВООЗ у період з 1 по 31 липня 2018 року у Китаї було зареєстровано 377 629 випадків та 4 смерті. Це на 27 % більше, ніж за аналогічний період 2017 року, але відповідає сезонним тенденціям, з 2013—2017 років[6]. З 1997 року по 2015 було зареєстровано 71 епідемія, переважно в Східній та Південно-Східній Азії, в першу чергу серед дітей[7]. Проте спалахи в Китаї у 2003 році спричинив екховірус 19. У США спалахи трапляються кожні 3 роки, в середньому захворює 30-45 осіб. Відомі значні спалахи
Етіологія
Відносяться до родини Picornaviridae, роду ентеровірусів. Розділення на серотипи засновано на властивостях типоспецифічного антигену. Серовари не містять групоспецифічних антигенів. Деякі віруси Коксакі здатні спричиняти гемаглютинацію еритроцитів людини. ПатогенезУ деяких пацієнтів розвиваються широко поширені, пухирчасті слизові реакції, що імітують навіть синдром Стівенса — Джонсона. Клінічні прояви  Інкубаційний період триває 3-5 днів. Часто основним проявам передує продромальний період тривалістю 12—36 годин, після чого з'являються основні ознаки, включаючи гарячку, нудоту, блювання, втомлюваність, втрату апетиту і дратівливість у немовлят та малюків. З'являється висип у вигляді плоских знебарвлених плям і папул, за якими можуть слідувати везикули на долонях, підошвах ніг, сідницях, а іноді й на губах. При цьому висип на долонях і підошвах має вигляд невеликих везикул, що заповнені серозним вмістом і оточені невеликим вінчиком гіперемії, діаметром 1-5 мм. Вони не підсипають у подальшому перебігу. Висипання з'являються не більше ніж на 10 % поверхні шкіри. Енантема — афти (маленькі виразки) в порожнині рота невеликого розміру, в незначній кількості, розташовуються на язиці та слизовій оболонці щік. Висип може бути надзвичайно сверблячим у дорослих. Болісні виразки можуть розвиватися навколо носа або рота, що певною мірою нагадує прояви ящура. Іноді з'являється підщелепна або шийна лімфаденопатія. Зазвичай самостійно проходить через 7-10 днів. Більшість випадків захворювання перебігають сприятливо, проте можуть виникнути ускладнення, включаючи енцефаліти, менінгіти і паралічі, що нагадують такі при поліомієліті. Іноді висипання нагадують такі при синдромі Джанотті—Крості. УскладненняІноді зустрічається у дітей тяжка дегідратація. Рідкісні ускладнення включають менінгоенцефаліт, міокардит, набряк легень. Іноді через ці ускладнення можлива смерть. Після хвороби може розвиватися лущення долонь і підошов, вкрай рідко можливе рубцювання на місці деяких висипань навколо рота. ДіагностикаЄ переважно клінічною за наявності чітких клінічних змін. У випадку малосимптомних проявів необхідно застосувати лабораторну діагностику. Вірусна культура є золотим стандартом для діагностики, але кінцеві результати можна отримати через тиждень. Полімеразна ланцюгова реакція триває швидше, при цьому час обробки становить менше 1 дня. Вона ідентифікує вірусну РНК і є високочутливою для виявлення вірусного ураження центральної нервової системи. Нові розроблені методики імуноферментного аналізу (ІФА) для вірусу Коксакі A16 і ентеровірусу 71 виявляються досить перспективними для діагностики. Ці тести є недорогими і виявляють антитіла IgM на ранній стадії і у великому відсотку пацієнтів. У перший тиждень захворювання встановлено, що виявлення IgM до ентеровірусу 71 відбулося у 90,2 % хворих, а для вірусу Коксакі A16 — у 68 %. ЛікуванняЛікування гераніном[8] мишей, яким вводили смертельну дозу ентеровірусу 71, призводило до зниження летальності, полегшення клінічних проявів та інгібування реплікації вірусу в м'язах. Отримані результати дозволяють припустити, що геранін може бути використаний як потенційний препарат для лікування хвороби, коли етіологічним фактором передбачається ентеровірус 71. Таким же перспективним препаратом є лікорін, який в експериментах на мишах показав ще й захист від виникнення паралічів. Внутрішньовенний імуноглобулін застосовувався в тяжких випадках під час спалахів в Азії, продемонстрував потенційну здатність припиняти прогресування захворювання при застосуванні до розвитку серцево-легеневої недостатності. Проте, це не було вивчено на перспективу і наразі не рекомендується. ПрофілактикаДослідження показали, що більшість дітей, які захворюють на цю хворобу, мають недостатність вітаміну А, що пов'язано з їхнім зниженим імунітетом і більш тяжким перебігом. Слід уникати гри з дітьми з бідних мікрорайонів, відвідування амбулаторної медичної клініки з інших причин, а також місць скупчення людей. Адекватне миття рук дітьми дошкільного віку та їхніми доглядальниками має значний захисний ефект. CDC рекомендують:
Вакцина, відома як EV71, доступна в Китаї, але не сертифікована в Європі та США. Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
