Хворостовський Дмитро Олександрович

Дмитро Хворостовський
рос. Дмитрий Хворостовский
Основна інформація
Дата народження	16 жовтня 1962(1962-10-16) (62 роки)
Місце народження	Красноярськ, РРФСР, СРСР
Дата смерті	22 листопада 2017(2017-11-22)[1][2][3] (55 років)
Місце смерті	Лондон, Англія, Велика Британія
Причина смерті	рак головного мозку[d]
Поховання	Новодівичий цвинтар
Роки активності	з 1989
Громадянство	СРСР  Росія[4]  Велика Британія
Професії	оперний співак
Освіта	Красноярська державна академія музики і театру
Співацький голос	баритон
Інструменти	фортепіано і вокал[d]
Жанри	опера і романс
Псевдоніми	«Елвіс опери» («Elvis of opera»[5])
Лейбли	Philips Recordsd, Delos Productionsd і Philips Classics Recordsd
Нагороди	Орден «Ключ дружби»d Почесний громадянин Кемеровської областіd Почесна медаль «За заслуги у справі захисту дітей Росії»d
hvorostovsky.com
Файли у Вікісховищі

Дмитро́ Олекса́ндрович Хворосто́вський (16 жовтня 1962, Красноярськ, РРФСР, СРСР — 22 листопада 2017, Лондон, Велика Британія) — радянський, російський та британський оперний співак (баритон). Заслужений артист РСФСР (1990). Лауреат Державної премії РРФСР ім. М. І. Глінки (1991). Народний артист Російської Федерації (1995). З початку 1990-х років жив у Лондоні.

Народився у Красноярську в сім'ї інженера-хіміка та лікаря. Мати, Людмила Петрівна, працювала гінекологом. Батько, Олександр Степанович, захоплювався співом, часто співав дуетом з дружиною і акомпанував собі на фортепіано. У батька також була велика фонотека оперних платівок, які маленький Дмитро слухав з раннього дитинства. Перші кроки у співі зробив у віці 4 років^[6]. Навчався у дитячій музичній школі по класу фортепіано.

Закінчив Красноярське педагогічне училище імені О. М. Горького, де між іншим співав у стилі «хард-рок» в маловідомій аматорській рок-групі. У 1982 поступив на вокальний факультет Красноярського інституту мистецтв у клас професора Катерини Костянтинівни Іофель. Ще студентом 3-го курсу інституту починає співати у Красноярському державному театрі опери та балету, спочатку партії другого плану, а згодом і сольні партії — у операх «Пікова дама», «Фауст», «Євгеній Онєгін», «Травіата», «Паяци», «Іоланта».

Ще за радянського часу співак починає виїжджати за кордон СРСР. У році відбувся його дебют в Європі - він співав партію Єлецького в опері «Пікова Дама» П.І.Чайковського в оперному театрі Ніцци (Франція). Тоді ж він почав брати участь у міжнародних вокальних конкурсах. У 1988 він виграв конкурс у Тулузі. Але справжня велика сценічна кар'єра, за його власним визнанням, почалася в 1989 році, після того як він став переможцем конкурсу оперних співаків «Кардіффські голоси»^[5]. Ще під час конкурсу, одразу ж з після першого туру, в Хворостовського вже був західний професійний агент-імпресаріо. А наступного дня після фіналу він підписав контракт на запис з компанією Philips. Дебюти Хворостовського в оперних театрах Лондона та Нью-Йорку відбулися протягом року. Хворостовський перебирається з СРСР на постійне помешкання на Захід.

З 1990 мав ангажементи в ряді театрах Ла Скала, Берлінському, Мюнхенському, Баварському та Віденському оперних театрах, регулярно виступав на оперній сцені Зальцбурзького фестивалю; іноді також на батьківщині — у Маріїнському театрі Санкт-Петербургу та московському театрі «Нова Опера».

В 1994 році купив собі 5-поверховий дім в Лондоні, куди перебрався разом з сім'єю. Мав подвійне як російське, так і британське громадянство^[7][8]. Підтримував окупацію Криму російськими терористичними військами та проросійських терористів на Сході України.

З 2015 у співака був встановлений діагноз рак мозку. Він був змушений скасувати численні заплановані концертні виступи, пройшов кілька курсів хіміотерапії в одному з онкологічних центрів Лондона. В вересні 2015 повернувся на сцену, але в грудні 2016 його стан значно погіршився. Незважаючи на міцну спортивну статуру Дмитра Хворостовського, в нього паралізувало ліву руку. Хвороба дала чисельні метастази. Останній раз, вже напівпаралізований, співак вийшов на сцену у червні 2017 на гала-концерті нижньо-австрійського замку Графенеґ^[9].

Останні п'ять днів життя він провів у госпісі і, за повідомленням його друга диригента Костянтина Орбеляна, був у свідомості, але вже не міг розмовляти^[10]. 22 листопада 2017 о 3:30 ночі, після 2,5 років хвороби, співак помер у лікарні Лондона.

Тіло співака було доставлено у Москву вечора 25 листопада, де його виставили «для прощавання» у концертному залі ім. П.І.Чайковського Московська філармонії 27 листопада о 10:00-13:00. Після чого Хворостовського було кремовано і попіл поділений на дві урни. Одну урну урочисто поховали на Новодівочому цвинтарі у Москві, другу урну заплановано поховати у Красноярську, в парку на набережній Єнісею, у спеціально для цього створеному меморіальному комплексі.

• про своє українське коріння під час зустрічі з українським прем'єром Миколою Азаровим:

Я вважаю, що саме завдяки українському корінню я і заспівав [11]

• про російську збройну агресію проти України (інтерв'ю 2014):

Звичайно, те, що відбувається зараз з Україною, - це не помилка Росії. Я вважаю, що Росія дуже коректно діє в цій ситуації. З гідністю.[12]

• Під час участі Хворостовського у міжнародному конкурсі в Тулузі (Франція, 1988) його скрізь супроводжували агенти радянської спецслужби КДБ^[5].

• гран-прі конкурсу 'Concours International de Chant de Toulouse' (1988)
• гран-прі конкурсу BBC Cardiff Singer of the World competition (1989)
• почесне звання «Заслужений артист РСФСР» (1990)
• державна премія РРСФСР імені Глінки (1991)
• почесне звання «Народний артист Російської Федерації» (1995)
• почесний громадянин Красноярська (2006)
• російський орден «За заслуги перед Вітчизною» 4-го ступеню (2015)

• Персональний сайт [Архівовано 10 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
• Recordings [Архівовано 28 липня 2010 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.