Хейнйокська протока

Хейнйокська протока — протока між басейнами Ладозького озера і Балтійського моря, існувала на півночі Карельського перешийка в період між 10 200—7000 років до н. е.

Протока отримала свою назву по селу Хейн-Йокі(інші мови) в районі якої знаходився поріг стоку з Ладозького озера у Фінську затоку.

Північна частина Карельського перешийка звільнилася від льодовика близько 10,2 тис. р. до н. е.^[1]. На території між Лемболовською височиною(інші мови) і фронтом льодовика виникла широка протока, що з'єднувала улоговини Ладозького озера і Балтійського моря, зайняті в цю епоху Балтійським льодовиковим озером. Спуск Балтійського льодовикового озера ~8,3 тис. р. до н. е. призвів до стрімкого падіння рівня в Балтійському басейні на 25—28 метрів до рівня моря протягом всього за декілька років^[2]. Падіння рівня Балтійського басейну призвело до відокремлення Ладозького озера й осушенню протоки між ними.

В Іольдійову стадію еволюції Балтійського басейну (8,3—7,5 тис. р. до н. е.) Ладога залишалася озером, стік з якого здійснювався через систему проток і озер по території, раніше займаної Хейнйокською протокою^[3].

З початком Анцилової стадії 7,5 тис. р. до н. е. починається трансгресія Балтійського басейну на 15—20 метрів^[2], що призводить до повторного об'єднання акваторій Балтики та Ладозького озера через Хейнйокську протоку. Рівень Анцилового моря досягає максимуму близько 7,3—7,2 тис. р. до н. е.^[3], потім поступово знижується досягши рівня світового океану ~7 тис. р. до н. е.^[2]. Близько цього часу Ладога знову відокремлюється від Балтійського басейну, а її рівень опускається значно нижче сучасних відміток. Хейнйокська протока остаточно обсихає і на півночі Карельського перешийка з'являються сучасні озера^[3].

Стік Ладоги в цей час прямує через систему проток озерно-річкової системи Вуокси у Виборзьку затоку, а поріг стоку з Ладоги знаходився в районі Хейн-Йокі, на висоті 15,4 м над рівнем моря.

Згідно з дослідженнями відкладень долини річки Неви було отримано ряд переконливих доказів безперервного стоку по долині протягом усього голоцену^[4]. Така оцінка віку Неви ставить під сумнів саму можливість існування Хейнйокської протоки^[5], або, у всякому разі, припускає біфуркацію стоку з Ладозького озера між Хейнйокською протокою і Невою на стадії Балтійського льодовикового озера^[1][6] і виключає стік по території Хейнйокської протоки в Іолдійове море і саме існування протоки в Анцілову стадію.

• Субетто Д.А.. Донные отложения озер: палеолимнологические реконструкции. — СПб. : Издательство РГПУ им. А.И.Герцена, 2009. — С. 253-260. — ISBN 978-5-8064-1444-2.
• Субетто Д.А.. История формирования Ладожского озера и его соединения с Балтийским морем // Общество. Среда. Развитие (Terra Humana). Научно-теоретический журнал. : Журнал. — СПб. : Астерион, 2007. — № 1. — С. 111-120. — ISSN 1997-5996.
• Vassiljev, J Saarse, L. Timing of the Baltic Ice Lake in the eastern Baltic : [англ.] // Bulletin of the Geological Society of Finland : журнал. — Helsinki, 2013. — P. 9–18.
• Tikkanen, M, Oksanen, J. Late Weichselian and Holocene shore displacement history of the Baltic Sea in Finland : [англ.] // Fennia - International Journal of Geography : журнал. — Helsinki : Geographical Society of Finland, 2002. — № 1-2. — ISSN 0015-0010.
• Верзилин Н.Н., Гонтарев Е.А., Калмыкова Н.А.. Литолого-минералогическая характеристика позднеледниковых—голоценовых отложений долины р. Невы // Литология и палеогеография. — СПб. : Издательство СПбГУ, 1997. — Вип. 5. — С. 206 - 219.
• Верзилин Н.Н., Гонтарев Е.А., Калмыкова Н.А., Окнова Н.С.. Литолого-минералогические особенности позднеледниковых голоценовых отложений долины р.Невы // Литология и полезные ископаемые: сб. научн. тр.. — 1998. — № 2. — С. 133-144.
• Севастьянов Д.В., Субетто Д.А., Сикацкая Е.Д., Степочкина О.Е.. Особенности эволюции озерно-речной сети в бассейне Ладожского озера в голоцене : [арх. 7 квітня 2014] // Вестник Санкт-Петербургского университета. Сер. 7. Геология. География. : Журнал. — СПб., 2001. — Вип. 1, № 7. — С. 88-100. — ISSN 1029-7456.