Хлібопекарська вулиця (Чернігів)
Ву́лиця Хлібопе́карська — вулиця у м. Чернігові. Від 1927 року носила ім'я В. Воровського. 24 грудня 2015 року колишній вулиці Воровського в дещо осучасненому варіанті повернуто історичну назву Хлібопекарська.[1] ІсторіяЗа даними археологічних досліджень, ще в XII ст. у межах району пролягання сучасної магістралі розташовувалися пекарні. Згідно з документами XVII ст. у місті існував потужний та розмаїтий за спеціалізаціями цех пекарів. Можливо, що пекарні того часу теж містилися у цьому районі. Як уважається, початок формування вулиці припадає на ІІ пол. XVIII ст., коли вздовж неширокої (12–13 м) дороги, що вела з північно-західних воріт Третяка в напрямку Київського тракту та шляху на Старий Білоус і Трисвятську Слободу, розпочалося будівництво стаціонарних пекарень. На початку XIX ст. вулиця була розширена до 20 м, від ІІ третини XIX століття почала забудовуватися приватними житловими будинками. Тоді ж отримала назву Хлібопекинської. У грудні 1894 року за ініціативи дружини губернатора, А. О. Андрієвської, у винайнятому приміщенні на Хлібопекинській було відкрито Будинок працелюбства. Станом на кінець XIX століття на вулиці містилося Управління державного майна[2]. На початку XX століття на Хлібопекинській діяла також бакалійна крамниця Єлькіної. Під час Німецько-радянської війни вулиця виконувала роль шляху етапування від Тюремного замку до місць розстрілу для осіб, визнаних окупаційним режимом такими, що підлягають страті, в зв'язку з чим у деякій літературі отримала епітет «Дорога смерті». У 1927 році вулицю Хлібопекинську було названо на честь російського дипломата й більшовицького функціонера В. В. Воровського, вбитого 1923 року в Лозанні. Під час німецької окупації міста в період Другої світової війни наказом № 107 Чернігівської міської управи від 12 грудня 1941 року вулиці повернуто початкову назву. Після витіснення німецьких військ з міста восени 1943 року, радянськими органами влади магістраль знову названо на честь Воровського. 24 грудня 2015 року, на виконання декомунізаційних законів, комісією з топонімії було вирішено повернути вулиці (проте, з урахуванням вимог сучасного правопису та орфографії) історичну назву Хлібопекарської.  У 1906 році за імовірно власним проєктом замовника — сина Почесного громадянина Чернігова, штабскапітана у відставці (в подальшому — полковника) Григорія Кузьмича Остапенка — недалеко від перехрестя Хлібопекинської та Магістратської було зведено садибний будинок у стилі модерн, відомий також за назвою «Дім-корабель». Особливістю споруди є незвичне архітектурне рішення у вигляді крутих ґвинтових сходів флотського типу всередині будівлі та подвійних дверцят у кованому залізному парапеті балкона. Від 1930-х років будинок використовувався як готельно-житловий фонд партійних структур області, а під час Німецько-радянської війни як готель для офіцерів вермахту. Після війни почергово тут розміщувалися житловий фонд, РАЦС та Музей історії молодіжних рухів (фактично — комсомолу) Чернігівщини. Від 1994 року будинок займає Чернігівський обласний осередок ВТ «Просвіта». Пам'ятки архітектури та історії, інфраструктура та об'єктиСпоруди
На цей час: Чернігівський районний суд
На цей час: Чернігівський обласний осередок ВТ «Просвіта»
Крім того, як історична забудова Чернігова XIX — поч. XX ст., цінність становлять також буд. № 3, 5, 7, тощо. Галерея
ПриміткиДив. також
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
