Хмельковський Лев Костянтинович
Лев Костянти́нович Хмелько́вський (Левко Хмельковський; *19 жовтня 1937, Полонне) — український письменник (прозаїк, публіцист, перекладач), журналіст. Нині проживає у США. Біографічні відомостіНародився в Полонному. Мати, Валентина Ченцова (1912—1995), під час війни врятувала двох дівчат з єврейського гетто[2].Після засудження у 1944 році матері за вірш про Україну на 10 років, був вихованцем дитячого будинку у Старокостянтинові, а також Головчинецького спеціального дитбудинку ім.Й.Сталіна (с.Головчинці Летичівського р-ну Хмельницької області)[2] (тепер там знову православний монастир). Навчався у Кам'янець-Подільському сільськогосподарському технікумі, де отримав диплом бухгалтера.За спогадом Лева, учні технікуму проводили навчальні стрільби в руїнах зруйнованої війною будівлі нинішнього головного корпусу Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка[3]. Технікум закінчив з відзнакою і був призваний на військову службу. Закінчив 159 Військову школу авіамеханіків стратегічної авіяції і служив старшим механіком літаків Ту-16 і Ту-4 в Прилуках‚ Моздоку‚ Мелітополі. У 1959-1965 роках працював механіком літака Ан-2 в Черкасах‚ куди після сталінських таборів приїхала його мати. Почав друкуватися у пресі‚ зокрема у газеті «Молодь Черкащини»‚ де підтримував контакт з поетом Василем Симоненком. Від 1965 року працював в газеті «Черкаська правда». У 1974 році під час «великої чистки» був звільнений з місця праці і виключений з КПРС за політичну незрілість. 12 років працював у науково-дослідному інституті‚ де створив галузевий прес-центр хімічної промисловості союзного значення. Підтримував контакти з літераторами та журналістами Польщі‚ які увійшли до «Солідарности». Разом підготували і видали у Польщі збірки українських поетів та графіків‚ які не мали виходу до публікацій в СРСР. 1986 року перейшов на посаду головного редактора обласного радіо і перетворив його на демократичну трибуну. У вересні 1996 року з дружиною Лесею (Олександрою з Добровольських) виїхав на постійне проживання до США. . Нині є громадянином цієї держави. Від 1998 року працює в газеті «Свобода». Леся померла 31 березня 2016 року. 14 лютого 2008 року в приміщенні Генерального консульства України в Нью-Йорку відбувся авторський вечір Лева Хмельковського, присвячений його 70-річчю. Ювіляр поділився спогадами про свій життєвий і творчий шлях, а також представив літературні твори, що вийшли з-під його пера протягом останніх років. Серед них — видані в Україні книги «1937», «Без матері», «Сумна комедія», «Незабутній СССР», «Америка: українські зустрічі». Син Андрій народився 6 листопада 1960 року — інженер з електроніки (закінчив ЛЕТІ)‚ журналіст‚ має синів Микиту та Івана‚ внука Максима, внучок Анфісу та Серафиму Син Фелікс (народився 13 липня 1964 року, помер 23 травня 2013 року) — інженер-механік Тихоокеанського флоту (закінчив ЛВВМІУ)‚ після розпаду СРСР працював у місії допомоги переслідуваній церкві «Голос мученика» Ричарда Вурмбранда‚ заснував видавництво «Стефанус»‚ фотомайстер, автор фотоальбому «Ті дні на Майдані» (Львів: Свічадо, 2005). Має синів Кирила та Іллю від першого шлюбу.Елізабет від другого. Нині Лев Хмельковський проживає у США. Творчість
Нагороди17 січня 2008 року за вагомий особистий внесок у популяризацію історичних та сучасних надбань України у світі, формування її позитивного міжнародного іміджу та з нагоди Дня соборності України відзначено орденом «За заслуги» третього ступеня[4]. Нагороду вручено 14 березня в Генеральному консульстві України в Нью-Йорку[5]. Примітки
Література
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
