Хоменко Олександр Анатолійович

Хоменко Олександр Анатолійович
Творча зустріч з Олександром Хоменком в Національному музеї літератури України, лютий 2023
Народився	7 червня 1968(1968-06-07) (57 років)  Гостомель, Ірпінська міська рада, Київська область, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	поет, есеїст, історик, музейник, військовослужбовець
Alma mater	КНУ імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь	кандидат історичних наук
У шлюбі з	Позняк Наталія Вікторівна
Медіафайли у Вікісховищі

Олекса́ндр Анато́лійович Хоме́нко (нар. 7 червня 1968 в селі Мостище, нині частина смт Гостомель Бучанського району Київської області) — український поет і есеїст, історик, музейник і військовослужбовець, кандидат історичних наук (з 2016)^[1], автор низки монографій, чотирьох збірок поезії та збірки есеїв.

Народився в селі Мостище, нині у складі селища Гостомель Київської області.

Вступив до Київського політехнічного інституту, рік провчився там, далі два роки відслужив у армії (1986—1988). Після повернення забрав документи і вступив до Київського державного університету імені Тараса Шевченка, факультет українська філологія. Спочатку — заочно (працював вантажником на заводі об'єднання Корольова), а в 1991 перевівся на третій курс денного відділення. Закінчив у 1994 із червоним дипломом і одразу ж вступив до аспірантури.

Працював на різних наукових посадах у Науково-дослідному інституті українознавства від моменту його створення, був завідувачем відділу української літератури.^[2]

До повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року завідував сектором «Музей української революції 1917—1921 років» у Національному музеї історії України.

27 лютого 2022-го вступив до лав оболонської територіальної оборони. Після деокупації Київщини з квітня — стрілець батальйону «Свобода» 4-ї бригади швидкого реагування Національної гвардії України^[3]. Брав участь в обороні околиць Сіверськодонецька, Зайцевого, Бахмута.

Одружений з поеткою, журналісткою і перекладачкою Наталією Позняк, мають доньок — студентку Українського католицького університету Олесю, 17 років, старшокласницю і пластунку Ярину, 15 років, та 7-річну Тетяну (станом на квітень 2023).

Ще в 1988 році долучився до засідань Українського культурологічного клубу, був знайомий з багатьма дисидентами. Брав участь в акціях «Україна без Кучми», Помаранчевій революції та Революції Гідності.^{[джерело?]}

Автор монографій:

• «Національне письменство як художнє українознавство: ідеї, постаті, естетичні практики» (2008),
• «Національна художня словесність у системі українознавства IX–XVIII століть» (2013),
• «Українознавчий розмисел над словесно-культурною текстуальністю як чинник формування спільної ідентичності українців у першій третині ХІХ століття» (2022).

Автор багатьох розділів у колективних монографіях, понад сімдесяти наукових статей із проблематики розвитку українського письменства та історії України доби Української революції.

Поетичні збірки:

• «Вояцькі спільноти» (2005),^{[джерело?]}
• «Силою змія» (2008),^{[джерело?]}
• «Таріль коло раю» (2022),^[4]
• «У домі сухого серця» (2023).^{[джерело?]}

Книги есеїв:

• «Українські вісники» (у співавторстві з Наталією Позняк) (2008),^{[джерело?]}
• «Есеї республіканської осени» (2011).^{[джерело?]}

• Павло Щириця (3 квітня 2023). "Російська культура – це штучні зуби з краденого унітаза". Аргумент. Процитовано 3 липня 2023.
• Олександр Хоменко, автор. Україна Модерна. Процитовано 3 липня 2023.
• Олександр ХОМЕНКО: «Припинивши ставити запитання, людство відвернулося від себе» // Журнал Віче. — № 11, червень 2015.