Хомицький Олег Романович

Олег Хомицький Хомицький Олег Романович
Лейтенант
Загальна інформація
Народження	15 вересня 1991(1991-09-15) Львів
Смерть	30 січня 2025(2025-01-30) (33 роки) Донецька область
Alma Mater	Львівський національний університет імені Івана Франка
Псевдо	«Стамбул/Ураган»
Військова служба
Роки служби	2022—2025
Приналежність	Україна
Вид ЗС	ДШВ
Рід військ	Десантні війська
Формування	79 ОДШБр
Війни / битви	Війна на сході України
Нагороди та відзнаки

Оле́г Рома́нович Хоми́цький (1991—2025) — український військовослужбовець, пластун, ультрас «Карпат», кавалер ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня^[1], нагороджений відзнакою Міністра оборони України Захиснику України, нагороджений Срібним Хрестом України, нагороджений відзнакою за оборону Мар'їнки.

Народився 15 вересня 1991 у Львові.

З серпня 2002 р. пластун гуртка «Саламандри», а згодом «Рисі» (впорядник Ігор Осідач) в 1 курені ім. Короля Данила у Львові. Пластову присягу склав 30.04.2006 р. Відтак здобув ступінь розвідувача. Учасник щорічних курінних таборів від 2003 по 2007 рік. У 2006 учасник крайового мандрівного табору «Говерля». Активний у пластових спартакіадах, що відбувались у Івано-Франківську. Учасник пластових подій, мандрівок, вишколів.

Активно пластував орієнтовно до 2007 року.

Закінчив школу № 66 у Львові. Вищу освіту здобув за спеціальністю туризм у Львівському національному університеті ім. І. Франка^[2][3].

Активний футбольний вболівальник ФК «Карпати». Ультрас фанатського угруповання «Pride»^[4].

Захоплювався спортом, зокрема бігом, плаванням та водними сплавами. Брав участь у бігових півмарафонах та марафонах. Здобув один з найважчих титулів у тріатлоні Ironman у Барселоні в 2019.

Проживаючи у Львові, з 2012 р. працював гідом у туристичній фірмі «Аккорд тур».

У 2014 р. переїхав з дружиною Іриною до Одеси, де в подружжя в 2016 р. народилася донька Міра. Тут працював у туристичних компаніях «Бамба», а згодом «Cactus». Зокрема був гідом, супроводжував туристичні групи.

Після повномасштабного російського вторгнення в жовтні 2022 р. з власної ініціативи мобілізувався до війська.

Вступив до 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України. Лейтенант. Був заступником начальника штабу аеромобільного батальйону.

За весь час служби брав участь у бойових діях переважно на Донеччині.

Загинув 30 січня 2025 р. під час виконання бойового завдання на Курахівському напрямку Донецької області^[2].

Залишилися батьки, донечка та дружина, що чекає народження сина.