Хоя-де-Серен

13°49′39″ пн. ш. 89°22′09″ зх. д. / 13.82750° пн. ш. 89.36917° зх. д. / 13.82750; -89.36917

Археологічна ділянка Хоя-де-Серен
Joya de Ceren Archaeological Site [1]
Світова спадщина
13°49′39″ пн. ш. 89°22′09″ зх. д. / 13.82750° пн. ш. 89.36917° зх. д. / 13.82750; -89.36917
Країна	Сальвадор
Тип	Культурний
Критерії	iii, iv
Об'єкт №	675
Регіон	Латинська Америка і Кариби
Зареєстровано:	1993 (17 сесія)
Хоя-де-Серен на карті Сальвадора
Хоя-де-Серен у Вікісховищі

Хоя-де-Серен (ісп. Joya de Cerén — «коштовність Серену») — археологічний об'єкт у Сальвадорі, який дуже добре зберігся під шарами вулканічного попелу. Поселення часто називають «Помпеями Америки», порівнюючи їх з відомими давньоримськими руїнами. З 1993 року ділянка входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Знаходиться за 25 км на північний захід від столиці держави — міста Сан-Сальвадор, на місці доколумбового сільського поселення мая.

Це було невелике сільське поселення, мешканці якого займалися сільським господарством, що вже було населене у 900 році до н. е. та знаходилося на південно-східному краю культурного ареалу мая. Поселення було зруйноване та залишене мешканцями в 250 році в результаті виверження вулкана Ілопанґо, проте було відновлено близько 400 року і стало залежним поселенням від міста Сан-Андрес.

Близько 590 року^[2][3] відбулося виверження іншого вулкана, Лома-Кальдера, що остаточно поховав поселення під 14 шарами вулканічного попелу. Мешканцям поселення вдалося втекти — решток тіл під шаром попелу не було знайдено, хоча вони втікали дуже поспішно, залишаючи за собою кераміку, меблі та навіть недоїдену їжу.

Ділянка була відкрита в 1976 році Пейсоном Шітсом (англ. Payson Sheets), професором антропології Університету Колорадо в Боулдері. З того часу тут продовжуються розкопки, зараз відкопано близько 70 % поселення.

Навіть важливішими, ніж будівлі, є палеоботанічні залишки. Низькі температури вологого та щільного попелу Лома-Кальдери забезпечили збереження більшої частини рослинного матеріалу. Біля поселення були знайдені залишки полів маніоку, перші відомі у Новому Світі^[4]. Хоча маніок і не зберігся, форму його плодів можна було відновити, заповнюючи порожнини у попелі. Мешканці поселення сіяли маніок на момент початку виверження^[4].

На думку археологів та вулканологів усього світу, які відвідали сальвадорські розкопки, органічні матеріали у Хоя-де-Серен, включаючи очеретяні дахи, балки будинків, плетені кошики, одяг та запаси зерна, збереглися навіть краще аніж в італійській Помпеї.

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
  Кераміка мая, знайдена під час археологічних розкопок.

• Very comprehensive Ceren website, from University of Colorado at Boulder. [Архівовано 24 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• Photos and short history (Spanish) ^{[недоступне посилання з грудня 2017]}
• Сторінка музею (Spanish) [Архівовано 6 лютого 2014 у Wayback Machine.] ^{[недоступне посилання з грудня 2017]}
• Хоя-де-Серен — звіт в New York Times [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.]