Храм Казанської Пресвятої Богородиці (Приморське)

CoordScale =
Храм Казанської Пресвятої Богородиці
	45°30′55″ пн. ш. 29°36′19″ сх. д. / 45.515228° пн. ш. 29.605181° сх. д.
Країна	Україна
Розташування	Вилківська міська громада; Приморське
Тип	церква
	Храм Казанської Пресвятої Богородиці Храм Казанської Пресвятої Богородиці (Україна)
	Медіафайли у Вікісховищі

пам'ятка архітектури (місцевого значення)

Храм Казанської Пресвятої Богородиці (храм в ім'я Казанської ікони Пресвятої Богородиці) — храм Древлеправославної церкви України в селі Приморське (Жебріяни) Ізмаїльського району Одеської області. Пам'ятка архітектури місцевого значення.

Історія

Церква існувала в Жебріянах ще до захоплення Бессарабії Росією в 1812 році. Першим відомим священником, що значиться в списках жителів села на 1808 рік, був Борис Семенович Семенов^[1]. За даними полковника С. Корниловича на 1927 рік в селі існувала "плетнева" каплиця^[2]. Вона була освячена на честь Покрови Пресвятої Богородиці. У 1860 році була побудована нова дерев'яна церква на честь Казанської ікони Божої Матері, а в 1876 році при ній споруджено кам'яну дзвіницю^[3]^[4].

За спогадами старожилів, дубовий ліс для зведення церкви з дозволу румунської влади перевозили каюком (човном) з Периправи, а потім доставляли волами до місця призначення. Місцеві жителі спорудили фундамент заввишки 0,5 м, на який встановили 6-метрові опори. Арки, зводи робили одеські майстри^[5].

У 1899 році старообрядці отримали дозвіл на спорудження нового храму за проектом, затвердженим Бессарабським губернським правлінням.

Зведення нового храму здійснювалося при безпосередній участі священника Стефана Сучкова на кошти як місцевих жителів, так і старовірів з інших регіонів Росії, в тому числі купців Морозових. Будівництво завершено у 1903 році^[6]. Освячення храму здійснено ізмаїльським єпископом Анастасієм (Лебедєвим) 20 вересня ст. ст. 1903 р.^[5]

Будівля представляє собою типовий для старовірів храм корабель. Вона має одну баню та дзвіницю. Храм пофарбований в ніжно-блакитний колір, всі бані та дах вкритий бляхою срібного кольору. Його виділяє вишуканий декор, нетипова відстань між церквою та дзвіницею, їх розміри, оригінальне внутрішнє оздоблення та іконостас^[7]^[8].

За радянських часів церква не закривалася, продовжувала функціонувати, хоча молодь не могла відкрито відвідувати храм.

За часів незалежності до церкви більше приходить молодь. При ній діє недільна школа, де відбувається виховання молоді в дусі древлего православ'я^[5].

В роки масового пограбування старовірських церков у 1994-2004 рр. з храму викрали близько 50 старовинних ікон в коштовних окладах, кіоти та інше церковне начиння^[8].

Настоятель храму - ієрей Михайло (Чугунніков).

Настоятелі храму

Марк (Учителев)
Стефан (Сучков)
Кондрат (Іванов)
Симеон (Дєтков)^[9]
Кондрат (Бєлов)
Терентій (Чеботарьов)
Олексій (Комендантов)
Михайло (Комендантов)
Михайло (Чугунніков)

Примітки

↑ Федорова, А.И. (2007). Проблема образования селения Жебрияны. Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри (рос.). Одеса: "ВМВ". с. 109.
↑ [Корнилович, С.И.] (1899). Статистичекое описаніе Бессарабіи собственно так называемой, или Буджака (рос.). Аккерман: Типография И.М. Гринштейна. с. 130.
↑ Воловей, Ф. (1901). Отчет епархиального миссионера южного района Кишиневской епархии за 1900 г. Кишиневские епархиальные ведомости. №18. отд. оф. (рос.). с. 437.
↑ Пригарин А. (21 листопада 2011). Старообрядчество в Придунавье. Информационный портал города Измаил. Архів оригіналу за 9 лютого 2021. Процитовано 12 грудня 2019.
↑ ^а ^б ^в Федорова, Алла (2022). с.Приморськое (Жебрияны). Древлеправославный христианский календарь. 2022. с. 249, 250.
↑ Раскол и противораскольническая миссионерская деятельность в южной части Бессарабии в 1903 г. Кишиневские епархиальные ведомости. Приложение к № 6. 1904. с. 3.
↑ Маленков, Роман. Приморське (Жебріяни). Кілійський район. Україна Інкогніта. Процитовано 17.07.2025.
↑ ^а ^б Церква Казанської Божої Матері в сел. Приморське. otdyhaem.com.ua (укр.). Процитовано 17 липня 2025.
↑ Федорова, А.І. (2021). Доля старообрядницького священника Симеона Дєткова (за даними Мазаракіївського архіву). Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри: зб.наук.праць. Вип.8. с. 404—412. ISBN 978-966-289-503-2.