Храм Святого Петра (Перемишль)

Церква святого Петра
Візуальна реконструкція первинного виду храму св. Петра у Перемишлі [1]
49°46′51″ пн. ш. 22°46′12″ сх. д. / 49.78094° пн. ш. 22.77° сх. д. / 49.78094; 22.77
Тип споруди	церква
Розташування	Республіка Польща , Перемишль
Початок будівництва	невідома
Зруйновано	1679
Будівельна система	зрубна
Належність	православ'я, римо-католицизм
Епонім	День апостолів Петра і Павла
Храм Святого Петра (Перемишль) (Польща)
Храм Святого Петра у Вікісховищі

Церква святого Петра — сакральна споруда княжих часів у Перемишлі, яку протягом свого існування використовували православна й римсько-католицька конфесії. Існувала до початку XVII століття. Певний час відігравала роль першого катедрального храму створеної в XIV столітті латинської Перемиської єпархії.

Перша вірогідна згадка про православну церкву святого Петра в Перемишлі відноситься до 1380 року. У цей час до міста прибув латинський єпископ Ерік з Вінзену, котрий був першим римо-католицьким ієрархом, що особисто мешкав на Прикарпатті. На відміну від своїх попередників (Івана та Миколая Русина), які жили на німецьких землях, Ерік з Вінзену^[2] проводив діяльність із розбудови латинських структур безпосередньо на західних теренах Галичини. Прибувши, ймовірно, у 1377^[3] році до Перемишля, він тоді ж^[2] віддав розпорядження відібрати в русинів церкву святого Петра, та перетворити її на власний катедральний храм.^[4][5][a] Після зміни власників він був перебудований під потреби нової конфесії; тут стали ховати перших латинських єпископів міста. У 1406 році споруда згоріла^[6], після чого стали здійснюватись роботи із її відновлення. Ймовірно, однак, що ця згадка стосується іншого давньоруського храму, що розташовувався на Підгір'ї, де згодом була побудована барокова кармелітська будівля.^[7] Відсутність у цей час у римо-католиків свого повноцінного храму мала, як вважається, фатальні наслідки для долі давньої православної катедри Ів. Хрестителя, побудованої на замку князем Володаром Ростиславичем. У 1412 році за їх скаргою собор Івана Хрестителя було також відібрано у русинів, та перетворено на нову латинську катедру.^[8] Після закінчення відбудови, храм святого Петра став використовуватись як філіальний. Внаслідок перебудов він набув вигляду характерного для римо-католицьких споруд епохи готики — з'явився гострий шпиль, довгі витягнені вікна та висока нава, про що можна судити із єдиного зображення споруди на рисунку кінця XVI століття.^[9]

У 1618 році комплекс храму передали єзуїтам, котрі мали в черговий раз відновити будівлю та в подальшому використовувати для своїх потреб. Однак, поряд із старою будівлею єзуїти спорудили новий мурований храм, після чого в період з 1662 по 1679 рік будівлю старого храму святого Петра знесли^[10], а на частині місця, де він знаходився, звели корпус колегіуму.

В 1900 році у Новому Місті, на таблиці, яку пов'язали із перемиським храмом св. Петра, було знайдено напис, в якому, зокрема, містилась інформація про посвячення храму у 1212 році, як римо-католицького. Однак, у тексті таблиці згадується свята Ядвіга Сілезька, котра була причислена до лику святих лише у 1267 році,^[11] що свідчило про напис як пізніший фальсифікат. Не дивлячись на це, вказана у новоміській таблиці дата, стала часто сприйматись, як час створення храму.

Джерела та археологічні дослідження 1960-х років, дали перші матеріали, які засвідчили локалізацію і ймовірну планувальну структуру споруди.^[12] Не вирішеною проблемою залишалось питання про матеріал з якого була зведена споруда. Через тривалість часу, впродовж якого храм розбирали єзуїти (17 років), А. Куниш вперше припустив, що він був кам'яним. На це ж вказує і характер фундаменту з брил на вапняному розчині.^[12] Додатковим аргументом може служити і переказ про те, що із церквою пов'язують походження кам'яного барель'єфу, знайденого у Новому Місті.

Протягом 2010-х років на місці де знаходилась церква святого Петра проводились чергові археологічні дослідження.^[13] Відповідно до отриманих даних, було підтверджено план у вигляді рівностороннього грецького хреста і вівтар обернений до Сходу.^[14] Проведені дослідження, однак, виявили існування двох споруд на одному фундаменті, з яких перша була більша - в вигляді грецького хреста, а друга менша, базилікального типу із двома трансептами. Відтак, перша мурована церква св. Петра у Перемишлі відносться до "руського" періоду (XII - перша половині XIV стт.), а друга - дерев'яна до "польського" (від другої половини XIV століття).^[15]
Відповідно до аналізу, який провів львівський дослідник Р. Франків, планувальна структура фундаментів першого храму майже повністю тотожна із фундаментом церкви св. Миколая у Львові, який традиційно також пов'язують із давньруським будівництвом. Схожий тип також використаний у розкопаному у Галичі храмі на Царинці. Вузький фундамент свідчить про те, що храм скоріш за все мав кам'яні стіни та дерев'яний верх.^[15]

Франків Р. Як виглядала давньоруська церква св. Петра, фундаменти якої відкрили у Перемишлі

Перемишль 1331. Церква Петра і Павла ліквідована у 1377 р. Перебудована на перший кафедральний костел, утвореної після польського завоювання, латинської перемиської єпархії.^[17]

Втрачена давньоруська церква св. Петра у Перемишлі: реконструкція і гіпотетичний вигляд

Прадідівська слава. Церква Петра і Павла м. Перемишль.^[18]