Хромаєв Заурбек Майранович
Зураб[2][3] (Заурбек[4][5]) Майранович Хромаєв (9 січня 1947[4], Білоруська РСР — 30 квітня 2019) — радянський баскетболіст, а згодом радянський та український баскетбольний тренер та функціонер. Як гравець — бронзовий призер чемпіонату СРСР (1972) з клубом СКА (Київ), срібний призер Спартакіади народів СРСР (1971) зі збірною Української РСР, чемпіон Української РСР (1970) з клубом «Автомобіліст» (Ворошиловград). Як тренер Працював тренером команд СКА (Київ), ЦСКА, «Будівельник», збірними СРСР та України. Зі збірною СРСР срібний призер чемпіонату світу 1990 року, збірну України 1997 року вперше в її історії вивів у фінальну частину чемпіонату Європи. Кандидат педагогічних наук, Заслужений тренер СРСР та України.[5] Президент Федерації баскетболу України (2003—2007). БіографіяНародився 1947 року в Білорусії. Батько Зураба, осетин за національністю, служив начальником прикордонної застави на кордоні з Польщею, що проходив по Неману. Там же він одружився з майбутньою матір'ю Зураба Катериною, донькою грузина та українки.[6] Коли хлопчику було сім років, його родина переїхала до Північної Осетії. У роки життя в Орджонікідзе Зураб полюбив баскетбол. За невеликого для цього виду спорту зросту (178 см) сильними сторонами його гри стали далекі кидки[2] та висока швидкість[6] (за яку тренер Володимир Шаблінський прозвав Хромаєва «ковзанярем»[7]). Закінчивши 11-річну школу в Орджонікідзе, Хромаєв поїхав до Душанбе, де працював тренер Олександр Клименко, у якого юнак мріяв грати. Однак виявилося, що Клименко вже переїхав до Луганська в Україні. Відучившись рік в інституті фізкультури в Душанбе[6], Хромаєв в 1968 приїхав до Луганська, але Клименко, який тренував місцевий «Автомобіліст», його в команду не взяв; за власними словами Хромаєва, у клубі вже був зіграний склад, де йому не було місця. Юнак повернувся в Орджонікідзе, де закінчив роботу над вищою освітою[2], і потім вдруге вирушив до Луганська, цього разу отримавши місце в команді.[6] У складі «Автомобіліста» Хромаєв став чемпіоном Української РСР[3], грав у Спартакіаді народів УРСР і стартував у чемпіонаті СРСР, але в цей час на нього звернув увагу інший український клуб — СКА (Київ). Оскільки Хромаєв був у призовному віці, його визначили на проходження служби до армійського клубу.[2] Виступаючи за СКА, він став бронзовим призером чемпіонату СРСР 1972, виграв чемпіонат Збройних сил СРСР і Спартакіаду союзних армій. У складі збірної України — срібний призер Спартакіади народів СРСР 1971.[3] У 26 років познайомився у Київському палаці спорту зі своєю майбутньою дружиною Аллою, якій тоді було 16 років. Весілля з Аллою відбулося після того, як дівчина завагітніла; у шлюбі у Хромаєвих народився син Тимур.[2] Тренерську роботу Хромаєв розпочав у середині 1970-х років як тренер команди Товариства глухих. У 1976 році був направлений міністерством оборони СРСР у розпорядження Південної групи військ в Угорщину для формування там баскетбольних команд. З цього моменту почав тренувати на постійній основі та у 1981 році увійшов до тренерського штабу київського СКА.[2] Пізніше працював у московському ЦСКА, куди за допомогою Хромаєва з київського «Строітєля» було переведено Олександра Волкова[8] ; також організував перехід до ЦСКА з України Валерія Гоборова.[2] Разом з Владасом Гарастасом наприкінці 1980-х років тренував збірну СРСР, з якою брав участь зокрема у чемпіонаті світу 1990 року. До цього часу багато провідних гравців СРСР виступали в закордонних клубах, і в збірній не було жодного литовця; Україна, навпаки, за спогадами Хромаєва була представлена одразу шістьма гравцями. Коли радянська збірна не змогла виграти чемпіонат світу, залишившись на другому місці, у Держкомспорті СРСР поклали провину на українських гравців, після чого Хромаєв заявив, що має намір добиватися виходу київських клубів з чемпіонату СРСР та проведення окремого чемпіонату України.[2] З початку 1990-х років Хромаєв був головним тренером київського «Строітєля» (перейменованого на «Будівельник»), прийнявши посаду у Віктора Боженара. З розпадом СРСР та початком проведення чемпіонатів України «Будівельник» під його керівництвом чотири рази ставав національним чемпіоном.[9] Одночасно Хромаєв брав активну участь у створенні Федерації баскетболу України, її входженні в міжнародні структури, формуванні перших українських збірних.[3] Ставши першим головним тренером національної збірної України, 1997 року вивів її в перший за незалежну історію країни чемпіонат Європи.[10] Очолював Федерацію баскетболу України, але у 2007 році через проблеми зі здоров'ям (цукровий діабет) змушений був залишити цю посаду.[10][11] Помер у квітні 2019 року на 73-му році життя.[3] Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
