Дата
|
Подія
|
02.01.1959
|
Вернер фон Браун висунув прогноз, за яким упродовж 10 найближчих років буде здійснено політ навколо Місяця[1].
|
19.01.1959
|
НАСА підписало остаточний контракт з компанією Rocketdyne Division, NAA на суму 102 млн дол. на проєктування й розробку однокамерного ракетного двигуна F-1 на рідкому паливі[2].
|
27.01.1959
|
Після консультацій з Міністерством оборони США НАСА сформулювало національну програму розробки космічних апаратів. Її основна ідея програми полягала в тому, що для кожної серії майбутніх космічних місій слід розробити єдиний ракетний носій, який завдяки цьому досягне високого рівня надійності, а система наведення та корисне навантаження можна буде змінювати відповідно до мети місії. Було описано чотири ракетні носії загального призначення: «Вега», «Центавр», «Сатурн» та «Нова». Перший ступінь ракети-носія «Нова» мав бути оснащений чотирма двигунами F-1, другий — одним двигуном F-1, а третій мав розміри міжконтинентальної балістичної ракети, але використовував рідкий водень як паливо. Ця ракета-носій мала стати першою в серії, здатній доставити людину на поверхню Місяця і безпечно повернути її на Землю в рамках місії за концепцією прямого злету[3].
|
02.02.1959
|
Назву ракети-носія змінено з "Юнона V на «Сатурн», оскільки Сатурн — наступна планета після Юпітера. 3 лютого Рой В. Джонсон, директор Агентства з перспективних досліджень, затвердив цю назву[4].
|
05.02.1959
|
На засіданні в Лабораторії реактивного руху (JPL) НАСА було створено Робочу групу з дослідження Місяця[5].
|
15.02.1959
|
НАСА оприлюднило план розробки ракет-носіїв Vega на наступне десятиліття. Пізніше його скасували, оскільки він мав надто багато спільного сильно велику схожість з ракетою «Аджена»)[6].
|
06.03.1959
|
Камера тяги двигуна F-1 успішно випробувана в статичному режимі[7].
|
02.04.1959
|
Обрано Першу групу астронавтів НАСА[en] (Mercury Seven)[8] — Гордон Купер, Вірджил Гріссом, Дональд Слейтон, Скотт Карпентер, Алан Шепард, Волтер Ширра, Джон Гленн. Усі сім астронавтів зрештою полетіли в космос.
|
03.05.1959
|
Перший двигун Rocketdyne H-1 для ракети «Сатурн» прибув до Управління балістичних ракет армії США[en] (ABMA)[9].
|
06.05.1959
|
Створено Комітет Джастроу з дослідження Місяця[10][11].
|
25–26.05.1959
|
Дослідницький керівний комітет встановив попередні пріоритети пілотованих космічних польотів: проєкт «Меркурій», балістичні зонди, супутник для дослідження навколишнього середовища, маневрений пілотований супутник, пілотована космічна лабораторія, місячний розвідувальний супутник, висадка на Місяць, розвідка Марса і Венери, висадка на Марс і Венеру.
|
02.06.1959
|
Перше тривале випробування (151,03 с) двигуна Rocketdyne H-1 для ракети «Сатурн»[9].
|
03.06.1959
|
Початок будівництва першого стартового комплексу для ракет «Сатурн».
|
18.06.1959
|
НАСА виділило 150 000 дол. на дослідження Ккомандування ракетних військ армії США щодо програми дослідження Місяця на основі систем, що використовують ракету «Сатурн».
|
Літо 1959 року
|
Члени Космічної робочої групи[en] (STG) працювали над концепціями польотів на навколоземну та навколомісячну орбіти.
|
01.08.1959
|
Агентство передових оборонних дослідницьких проєктів США (ARPA) доручило Армійському командуванню ракетних військ провести на початку 1960 року статичні випробування першої випробувальної ракети-носія «Сатурн».
|
Вересень 1959 року
|
В Інструментальній лабораторії Массачусетського технологічного інституту за контрактом з НАСА розпочалося дослідження щодо проєктування систем наведення та управління для різних космічних місій.
|
28.09.1959
|
Алан Келет (Alan Kehlet) на засіданні Космічної робочої групи[en] представив пропозиції щодо багатомісної капсули для повернення астронавтів на Землю - лінзоподібний апарат, здатний безпечно доставити трьох членів екіпажу з Місяця на Землю зі швидкістю близько 36 000 футів на секунду.
|
Початок 1960 року
|
За часів адміністрації Дуайта Ейзенхауера задумано продовження програми «Меркурій» — космічну програму, яка передбачала висадку людей на Місяць. Менеджер НАСА Ейб Сільверстайн[en] дав їй назву «Аполлон» на честь грецького бога світла, музики і Сонця[12].
|
01.07.1960
|
Засновано Центр космічних польотів імені Маршалла[13], який розроблятиме важкі ракети класу «Сатурн» для програми «Аполлон».
|
Липень 1960 року
|
Заступник адміністратора НАСА Г'ю Драйден[en] анонсував програму «Аполлон» представникам різних галузей промисловості.
|
30.08.1960
|
Оголошено конкурс на розробку техніко-економічного обґрунтування програми.
|
25.10.1960
|
Укладено контракти на проведення досліджень із компаніями General Dynamics/Convair, General Electric і Glenn L. Martin Company.
|
08.11.1960
|
Джона Кеннеді обрано президентом Сполучених Штатів[14]. Під час своєї перевиборчої кампанії він використовував аерокосмічні технології як символ національного престижу, пообіцявши, що США будуть «не „перші, але“, не „перші, а також“, не „перші, якщо“, а просто перші»[15].
|
20.01.1961
|
Джон Кеннеді склав присягу і став 35-м президентом США[16].
|
12.04.1961
|
СРСР уперше запустив у космос людину: на космічному кораблі «Восток-1» у космос полетів Юрій Гагарін.
|
20.04.1961
|
Джон Кеннеді надіслав службову записку віцепрезиденту Ліндону Джонсону, у якій попросив того з'ясувати стан американської космічної програми, а також інших програм, які могли б дати НАСА змогу надолужити згаяне[17][18].
|
05.05.1961
|
Перший суборбітальний пілотований політ американського астронавта: на космічному кораблі «Меркурій-Редстоун-3» («Фрідом-7») у космос злетів астронавт Алан Шепард[19].
|
25.05.1961
|
Джон Кеннеді у Спеціальному посланні до Конгресу запропонував здійснити висадження людей на Місяць[20][21].
|
Липень 1961 року
|
Розпочалося придбання землі для Центру управління запусками (LOC), розташованого на північ від мису Канаверал, на острові Меррітт-Айленд.
Заступник адміністратора НАСА Роберт Сіманс[en] створив спеціальний комітет на чолі з його технічним помічником Ніколасом Головіним (Nicholas E. Golovin), який мав надати рекомендації щодо ракети-носія для програми «Аполлон». Це стало поворотним моментом у виборі рішення щодо концепції місії[22].
|
Жовтень 1961 року
|
НАСА вибрало проєкт Максима Фаже[en] як основу на черговому конкурсі з фінансування розробки космічних кораблів.
|
27.10.1961
|
Перший політ ракети-носія «Сатурн I» (SA-1)[23] за програмою «Аполлон»[24].
|
28.11.1961
|
Контракт на розробку космічного корабля, здатного доставити людину на Місяць, виграла компанія North American Aviation.
|
25.04.1962
|
Другий політ ракети-носія «Сатурн I» (SA-2)[25]. Перший політ у рамках проєкту «Хайвотер[en]».
|
07.06.1962
|
Вернер фон Браун оголосив на брифінгу, що інженери Центру космічних польотів імені Маршалла (MSFC) погодилися, що найкраща конценція польоту людини до Місяця — зустріч на навколомісячній орбіті (траса Кондратюка). Цей висновок став фіналом дворічних обговорень.
|
Вересень 1962 року
|
Космічну робочу групу[en] (Space Task Group) Роберта Гілрута, яка керувала національною космічною програмою пілотованих польотів із Дослідного центру НАСА в Ленглі[en] (LaRC), перетворено на Центр пілотованих космічних польотів (MSC), який розташувався у Х'юстоні.
|
21.09.1962
|
Ухвалено контракт з Armour Research Foundation на дослідження умов на поверхні Місяця. Попередні дослідження вказували на те, що поверхня Місяця може бути дуже твердою.
|
Листопад 1962 року
|
Розпочалося будівництво комплексу Центру управління запусками (LOC).
НАСА оголосило про вибір компанії Grumman Corporation як підрядника, який розроблятиме Місячний екскурсійний модуль[26].
|
16.11.1962
|
Третій політ ракети-носія «Сатурн I» (SA-3)[27]. Другий політ у рамках проєкту «Хайвотер[en]».
|
Лютий 1963 року
|
Компанія Grumman розпочала виготовлення моделі LEM у масштабі однієї десятої для випробувань на розділення ступенів.
|
28.03.1963
|
Четвертий політ ракети-носія «Сатурн I» (SA-4)[28].
|
03.06.1963
|
Довжину адаптера космічного корабля та адаптера «Сатурн V» було збільшено з 8,077 до 8,89 м.
|
23.07.1963
|
Заступником помічника адміністратора з питань пілотованих космічних польотів замість тодішнього помічника адміністратора Брейнерда Голмса[en] призначено Джорджа Мюллера.
|
28.08.1963
|
Перший випробувальний політ ракети-носія «Літл Джо II[en]»[29].
|
Серпень 1963 року
|
Компанія Grumman побудувала повномасштабну картонну модель Місячного екскурсійного модуля (LEM) для аналізу проблем геометрії кабіни, зокрема розташування дисплеїв.
|
07.11.1963
|
Pad Abort Test-1[30] — перше випробування системи аварійного порятунку на старті[31].
|
22.11.1963
|
Лі Гарві Освальд убив Джона Кеннеді[32].
|
29.11.1963
|
Наступний президент США Ліндон Джонсон видав указ про перейменування космодрому і мису Канаверал на честь Кеннеді[33].
|
Вересень 1963 року
|
Завершено будівництво власної будівлі Центру пілотованих космічних польотів. У 1973 році після смерті Ліндона Джонсона Конгрес США перейменував центр на його честь, і відтоді він називається Космічний центр імені Ліндона Джонсона.
|
24.10.1963
|
Вибір місця посадки Місячного екскурсійного модуля (LEM).
|
Жовтень 1963 року
|
Ухвалено рішення використовувати для всіх пілотованих польотів на навколоземну орбіту ракету «Сатурн IB» — модернізовану версію «Сатурн I».
|
29.01.1964
|
П'ятий політ ракети-носія «Сатурн I» (SA-5)[34]. Перший запуск двоступеневої ракети (Block 2).
|
13.05.1964
|
Здійснено місію A-001 — другий політ ракети-носія «Літл Джо II[en]», перше випробування системи аварійного порятунку в польоті[35][36].
|
28.05.1964
|
Шостий політ ракети-носія «Сатурн I» — AS-101 (SA-6)[37]. Безпілотний випробувальний політ. Перший політ масогабаритної моделі корабля «Аполлон».
|
18.09.1964
|
Сьомий політ ракети-носія «Сатурн I» — AS-102 (SA-7)[38]. Безпілотний випробувальний політ. Другий політ масогабаритної моделі корабля «Аполлон».
|
08.12.1964
|
Здійснено місію A-002 — третій політ ракети-носія «Літл Джо II[en]», друге випробування системи аварійного порятунку в польоті[39].
|
16.02.1965
|
Восьмий політ ракети-носія «Сатурн I» — AS-103 (SA-9)[40]. Безпілотний випробувальний політ. Запуск макета Командного модуля і супутника «Пегас-1».
|
26.02.1965
|
Луїс Волтер, геохімік Центру космічних польотів імені Ґоддарда, повідомив: його дослідження тектитів показали, що місячна поверхня може бути піскоподібною[41].
|
11.03.1965
|
Відділ конструкцій та механіки Центру пілотованих космічних польотів (MSC) провів дослідження умов посадки на Місяць[42].
|
01.04.1965
|
Компанія Bellcomm, Inc. провела системне інженерне дослідження динаміки посадки «Аполлона» на Місяць[43].
|
19.05.1965
|
Здійснено місію A-003 — четвертий політ ракети-носія «Літл Джо II[en]», третє випробування системи аварійного порятунку в польоті[44].
|
25.05.1965
|
Дев'ятий політ ракети-носія «Сатурн I» — AS-107 (SA-8)[45]. Безпілотний випробувальний політ. Запуск макета Командного модуля і супутника «Пегас-2».
|
29.06.1965
|
Pad Abort Test-2[46] — друге випробування системи аварійного порятунку на старті[47].
|
30.07.1965
|
Деяятий політ ракети-носія «Сатурн I» — AS-105 (SA-10)[48]. Безпілотний випробувальний політ. Запуск макета Уомандного модуля і супутника «Пегас-3».
|
Жовтень 1965 року
|
Завершено будівництво двох із трьох пускових майданчиків, А і В, стартового комплексу космодрому на мисі Канаверал.
|
20.01.1966
|
Здійснено місію A-004 — п'ятий політ ракети-носія «Літл Джо II[en]», четверте випробування системи аварійного порятунку в польоті[49].
|
26.02.1966
|
Запуск AS-201[50] — перший безпілотний запуск у рамках програми, суборбітальний політ до Атлантичного океану. Цілі: перевірка структурної цілісності ракети-носія і корисного вантажу, розділення ступенів, перевірка роботи бортових систем ракети-носія, запуск корисного вантажу, перевірка бортових систем космічного корабля, надійність теплозахисту і робота допоміжних наземних об'єктів. Унаслідок збою під час найбільшого нагрівання теплозахисного щита не вдалося отримати інформацію про роботу абляції під час входу в атмосферу.
|
05.07.1966
|
Запуск AS-203[51]. Космічного апарата на борту не було. Метою запуску було оцінити роботу відсіку інструментів в орбітальному польоті, отримати інформацію про роботу систем охолодження й вентиляції, переміщення рідин і передавання тепла в паливних баках, роботу систем орієнтації та терморегулювання, системи управління польотом, а також зібрати дані щодо поведінки рідкого водневого палива на орбіті, щоб переконатися в необхідності передбачити можливість перезапуску S-IVB.
|
25.12.1966
|
Запуск AS-202[52][53][54]: суборбітальний політ Командно-службового модуля до Тихого океану. Ступінь S-IVB була визнана придатною для пілотованих польотів.
|
21.02.1967
|
Запуск «Аполлона-1»[55]: наземні випробування. Весь екіпаж — Вірджил Гріссом, Едвард Вайт і Роджер Чаффі — загинув у пожежі під час випробувань на стартовому майданчику.
|
09.11.1967
|
Запуск «Аполлона-4»[56]. Перший випробувальний 8,5-годинний політ ракети «Сатурн V», виведення безпілотного космічного апарата на високу навколоземну орбіту; демонстрація повторного запуску двигуна S-IVB; перевірка теплового екрана з моделюванням швидкості й кута траєкторії повернення з Місяця.
|
22–23.01.1968
|
Запуск «Аполлона-5»[57]. Безпілотне випробування ракети-носія «Сатурн IB» в навколоземному орбітальному польоті. Демонстрація рухову установку для зльоту й спуску, пілотування ракетою-носієм, перший запуск корабля з Місячним модулем, 11-годинна місія для його випробовування.
|
08.02.1968
|
Ухвалено рішення відмовитися від другого безпілотного польоту Місячного модуля «Аполлона»[58].
|
04.04.1968
|
Запуск «Аполлона-6»[59]. Останній безпілотний запуск за програмою «Аполлон». 10-годинна місія з метою визначити, у яких умовах відбуватимуться пілотовані польоти. Оцінювання «Сатурна V» на предмет здійснення пілотованих польотів. Другий політ «Сатурна V» без екіпажу, спроба демонстрації переходу на траєкторію польоту до Місяця та переривання польоту з використанням двигуна Службового модуля; три відмови двигуна, зокрема невдалий перезапуск S-IVB. Контролери польоту використовували двигун Службового модуля для повторення профілю польоту «Аполлона-4».
|
11–22.10.1968
|
Запуск «Аполлона-7»[60]. Екіпаж: Воллі Ширра, Волтер Каннінгем, Донн Ейсел. Перший пілотований космічний політ у рамках програми «Аполлон». 11-денний політ навколоземною орбітою з метою відпрацювання та комплексних випробовувань Командного модуля, а також дослідження командно-вимірювального комплексу. Перша пряма телевізійна трансляція з орбіти, здійснена пілотами.
|
21—27.12.1968
|
Запуск «Аполлона-8»[61]. Екіпаж: Френк Борман, Джеймс Ловелл, Вільям Андерс. Перший пілотований політ «Сатурна V». Перший в історії людства обліт Місяця. Командно-службовий модуль за 20 годин здійснив 10 обертів навколомісячною орбітою.
|
03–13.03.1969
|
Запуск «Аполлона-9»[62]. Екіпаж: Джеймс Макдівітт, Девід Скотт, Рассел Швайкарт. Другий пілотований політ «Сатурна V». Імітація польоту на Місяць на навколоземній орбіті. Перший пілотований політ Командно-службового і Місячного модулів на навколоземній орбіті. Відпрацювання перебудови корабля і маневрів, які виконуватимуться на навколомісячній орбіті у подальших місіях. Перевірка портативної системи життєзабезпечення, яка використовуватиметься на поверхні Місяця.
|
18—26.05.1969
|
Запуск «Аполлона-10»[63]. Екіпаж: Томас Стаффорд, Джон Янг, Юджин Сернан. Генеральна репетиція першої висадки на Місяць; Місячний модуль пролетів на висоті 15 км над поверхнею Місяця.
|
16–24.07.1969
|
Запуск «Аполлона-11»[64]. Екіпаж: Ніл Армстронг, Майкл Коллінз, Базз Олдрін. Перша посадка людей на поверхню Місяця, здійснена на базі Спокою в морі Спокою. Тривалість перебування на поверхні — 2 год 31 хв. Екіпаж привіз на Землю 21,55 кг місячного ґрунту.
|
14–24.11.1969
|
Запуск «Аполлона-12»[65]. Екіпаж: Чарлз Конрад, Річард Гордон, Алан Бін. Друга посадка, здійснена в Океані Бур за 200 м від космічного корабля «Сервеєр-3», який приземлився там за 2,5 року до того. Астронавти демонтували деякі деталі цього апарата і привезли їх на Землю. Крім того, вони зібрали 34,30 кг місячних порід і привезли їх на Землю. Тривалість перебування астронавтів на поверхні Місяця — 7 год 45 хв.
|
11–17.11.1970
|
Запуск «Аполлона-13»[66]. Екіпаж: Джеймс Ловелл, Джон Свайгерт, Фред Гейз[en]. Третя спроба посадки Місяць. 14 квітня на відстані 330 000 км від Землі вибухнув кисневий балон і вийшли з ладу два з трьох паливних елементів, які забезпечували електропостачання відсіку екіпажу Командного модуля. Вийшли з ладу маршовий двигун і системи життєзабезпечення Службового модуля. Робочим залишився лише Місячний модуль, і екіпаж використав його як «рятувальну шлюпку» для повернення на Землю: траєкторію польоту вдалося скоригувати за допомогою двигуна цього модуля. Облетівши Місяць, астронавти успішно повернулися на Землю. Місію охарактеризували як «успішна невдача»[67].
|
31.01–09.02.1971
|
Запуск «Аполлона-14»[68]. Екіпаж: Алан Шепард, Стюарт Руса, Едгар Мітчелл. Третя посадка на Місяць. Здійснена у формації Фра Мауро[en], розташованій на північний схід від Океану Бур. Упродовж польоту виконана велика дослідна програма, яка переважала за обсягом місії «Аполлон-11» і «Аполлон-12». Тривалість перебування астронавтів на поверхні Місяця — 9 год 21 хв. На Землю привезено 42,80 кг місячних порід.
|
26.07–07.08.1971
|
Запуск «Аполлона-15»[69]. Екіпаж: Девід Скотт, Альфред Ворден[en], Джеймс Ірвін. Перший політ із розширеним Місячним модулем і місячним автомобілем, який потім використовувався також у місіях «Аполлон-16» і «Аполлон-17». Місячний модуль приземлився в районі Гедлі-Апенніни[en], розташованому поблизу Моря Дощів. Тривалість перебування астронавтів на поверхні Місяця — 18 год 33 хв. На Землю привезено 76,70 кг місячних порід.
|
16–27.04.1972
|
Запуск «Аполлона-16»[70]. Екіпаж: Джон Янг, Кен Маттінглі, Чарльз Дюк. Здійснив посадку на високогір'ї Декарта[en]. Другий політ із місячним автомобілем. Тривалість перебування астронавтів на поверхні Місяця — 20 год 14 хв. На Землю привезено 94,30 кг місячних порід.
|
07–19.12.1972
|
Запуск «Аполлона-17»[71]. Єдиний нічний запуск «Сатурна V». Місячний модуль здійснив посадку в регіоні Таурус-Літтроу[en]. Третій політ із місячним автомобілем. Перший геолог на Місяці. Остання висадка людей на Місяць. Тривалість перебування астронавтів на поверхні Місяця — 22 год 02 хв. На Землю привезено 110,40 кг місячних порід.
7 грудня 1972 року знято фотографію Землі, яка пізніше отримає назву Блакитна іграшкова куля[72].
|
20.07.1979
|
Відкрито Лабораторію зразків місячного ґрунту[en][73].
|