Хільдеберт II

Хільдеберт II фр. Childebert II
Попередник:	Сігіберт I
Народження:	6 квітня 570[1]  невідомо
Смерть:	березень 596 (25 років)  невідомо
Причина смерті:	отруєння
Країна:	Франкське королівство
Рід:	Меровінги
Батько:	Сігіберт I
Мати:	Брунгільда Австразійська
Шлюб:	Faileubad[1]
Діти:	Теодеберт, Теодерік
Медіафайли у Вікісховищі

Хільдеберт II (Childebert II, 570-595) — король Австразії з династії Меровінгів з 575 року до смерті, а також Бургундії з 592 року.

Хільдеберт був сином Сігіберта I та Брунгільди. Його батька вбили 575 року^[2], коли йому було лише 5 років. Малого забрали з Парижа в Мец і проголосили королем. Опіку над ним ділили мати та владні магнати королівства.

Союзу з ним прагнули як король Нейстрії Хільперік I, так і король Бургундії Гунтрамн. Обидва усиновлювали його.^[3] Оскільки Гунтрамну належала половина Марселя, Прованс став об'єктом суперечки між двома королями. Але після узурпації Провансу Гундовальдом 585 року, Хільдеберт прийняв обійми Гунтрамна. За Анделотською угодою Хільдеберт став спадкоємцем дядька, і разом вони зуміли придушити заколот.

Фредегунда, дружина Хільперіка, бажала отримати Бургундію для свого сина Хлотара, й організувала кілька спроб убити Хільдеберта. Після смерті Гунтрамна 592 року, Хільдеберт приєднав Бугундію до своїх володінь й навіть виношував наміри відібрати землі Хлотара й стати єдиним королем франків. Однак, 595 року він помер. Його володіння розділили сини: Теодеберт отримав Австразію, а Теодерік — Бургундію.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хільдеберт II