Хімічна формула

	Хімічна формула
	Хімічна формула у Вікісховищі

Хімі́чна фо́рмула — скорочене позначення складу молекул речовини за допомогою хімічних символів. Синонім — молекулярна формула.

Загальний опис

Оскільки усі молекули даної речовини мають однаковий склад, то хімічна формула одночасно показує і склад речовини. При складанні формули даної речовини треба написати в ряд символи хімічних елементів, що входять до складу цієї речовини, і справа кожного з них внизу маленькою цифрою (індексом) позначити кількість атомів кожного елементу.

Хімічна формула визначає назву речовини, молекулу цієї речовини (для речовин немолекулярної будови т. зв. «формульну одиницю»), з яких елементів складається дана речовина, скільки атомів кожного елементу входить до складу молекули цієї речовини, молекулярну масу речовини.

Приклади: Наприклад, формула H₃PO₄ показує, що це фосфатна кислота, що до її складу входять водень, фосфор і кисень, що молекула її складається з трьох атомів водню, одного атома фосфору і чотирьох атомів кисню, що молекулярна маса її дорівнює 98; залежно від контексту (здебільшого в хімічному рівнянні) може також значити, що взята одна молекула чи 1 моль цієї речовини.

Структурна і молекулярна формула

На відміну від структурної формули, хімічна (молекулярна) формула не визначає порядок з'єднання атомів у молекулі, отже, завдяки явищу ізомерії не визначає речовину (і її назву) однозначно. Однак, молекулярну формулу зазвичай записують таким чином, щоб давати певний натяк на будову молекули, навіть якщо такий запис видається нераціональним з погляду компактності. Так, у неорганічній хімії запис всіх формул кислот починається із символу H, запис всіх формул основ закінчується групою OH. В органічній хімії, приміром, формулу оцтової кислоти записують як CH₃COOH і дуже рідко в найкоротшому вигляді як C₂H₄O₂; формулу метанолу як CH₃OH і майже ніколи як CH₄O.

Джерела

Ф. А. Деркач «Хімія» Л. 1968
Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк: Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0