Хірургічний шовний матеріалХірургічний шовний матеріал — найчастіше стерильна нитка з синтетичних чи природних матеріалів, яку використовують у хірургії для з'єднання тканини методом зшивання. За умов хорошого співставлення тканини, відбувається загоєння рубцюванням чи епітелізацією. ІсторіяІсторично найперші нитки, якими шили шкіру людям були лляними, згадки про які виявлено в єгиптян орієнтовно ще у 4000 році до н. е.[1]. Однак найбільш відомими та популярними залишаються кетгут та шовк. Імовірно перша історична згадка про шви, накладені з органічних ниток тканин тварини вказує на Галена. Більшої популярності цей матеріал набув в середині XIX століття, коли Луїджі Порта пропагував, а Джозеф Лістер вдосконалив обробку кетгуту, внаслідок чого кетгутові нитки стали більш безпечними та міцнішими. Шовк, як шовний матеріал, почав застосовувати Кохер у 1887, та в 1913 В. Холстед (W. Halsted) покращив методики застосування. Початок XX століття дав поштовх до всебічного дослідження хірургічного шовного матеріалу, що викрило як переваги так і недоліки. Зокрема, шовк має руйнівну дію на мікрорівні (плетена нитка нерівною поверхнею діє як «пилка» при проходженні крізь тканини), крім того шовк як і всі природні волокна має певну гідрофільність, патологічні збудники з легкістю проникають в товщу волокна та «влаштовуються» там для життя та розмноження. Кетгут спричиняє чітке перифокальне асептичне запалення, а в деяких випадках навіть алергічні реакції різного типу, час розсмоктування не має чітких контрольованих меж (від 2 до 10 днів). У 50-х роках XX ст. почався інтенсивний розвиток наукових досліджень для виявлення чи створення волокон, які будуть мати якомога менше недоліків, або ж менш виражену їх дію у порівнянні з попередниками. Експериментальні дослідження проводились з безліччю ниток, серед яких: сухожилкові волокна щурів, кішок, китів, північного оленя, кенгуру, з аорти та твердої мозкової оболони великої рогатої худоби, з нервів собаки, людської пуповини, «кінський волос», рибальська волосінь. Проте внаслідок недоліків, всі ці матеріали не набули широкого розповсюдження. У 1968 році створено дексон («Davis&Geck») на основі полімеру гліколевої кислоти, а в 1972 році — співполімер гліколевої та молочної кислот у співвідношенні 9 до 1, звідкіля й перша назва поліглактин-910 (майбутній вікрил («Ethicon»)). Обидва полімери стали прекрасним замінником кетгуту, проте вартість їх виготовлення перевищує вартість виготовлення кетгуту в десятки разів. Багато синтетичних ниток, що не розсмоктуються прийшли в хірургію з інших галузей застосування — капрон, лавсан, нейлон (плетені та моно- нитки). Стародавні римляни застосовували металевий дріт при переломі нижньої щелепи (бронзові сплави). Закінчення XX століття внесло в медицину нові інертні метали з військової промисловості, серед яких тантал, титан. З танталу робили «скобки», а з титану та його сплавів дріт, який зараз застосовують в стоматологічний практиці. КласифікаціяЄдиної хімічної класифікації хірургічного шовного матеріалу не існує та залишається предметом дискусії. За походженням
За біодоступністюБіоабсорбцією чи здатністю до біодеградації, такі що:
Шовк та капрон, частина вчених відносить до ниток, що розсмоктуються повільно (до 2 років)[2]. За методою виготовленняБудова нитки:
За товщиноюІснує три системи позначень діаметру нитки:
Вимоги та застосуванняСучасний хірургічний шовний матеріал розповсюджується виробниками уже в стерильному стані: у вигляді ниток певної довжини (пакети, скляні ампули), та хірургічних голок з «впаяними» в них нитками (пакети); металевий дріт на «котушках». Об'єм вимог до шовного матеріалу який використовують у хірургічній практиці:
Науковий пошук універсального хірургічного шовного матеріалу триває, а поки що хірурги практичним методом визначили чітко який вид ниток в поєднанні з відповідним видом хірургічних голок підходить найкраще для певного виду чи етапу операцій. На сучасному етапі застосовують м'який титановий чи сталевий (з покриттям: хром, срібло) дріт при операціях на кістках та сухожилках. І хоч цей хірургічний шовний матеріал має безліч недоліків, все ж є напрямки хірургії, де без нього неможливо обійтись. Примітки
Джерела
Література
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia