Цвєтков Олексій Петрович

Олексій Петрович Цвєтков
Алексей Петрович Цветков
Народився	2 лютого 1947(1947-02-02) Станіслав
Помер	12 травня 2022(2022-05-12) (75 років) Холон, Тель-Авівський округ, Ізраїль
Країна	СРСР  США  Ізраїль
Діяльність	поет, прозаїк, есеїст, критик, перекладач
Сфера роботи	поезія[1], літературна критика[1] і переклад[1]
Alma mater	МДУ
Знання мов	російська[1] і англійська[1]
Мова творів	російська
Премії	Премія Андрія Бєлого (2007), Російська премія (2011)

|Lib=

Олексій Петрович Цвєтков (2 лютого 1947, Станіслав (сучасний Івано-Франківськ), УРСР — 12 травня 2022) — російський поет, прозаїк, есеїст, критик, перекладач, який з 1975 року мешкав у США, а з 2018 року — в Ізраїлі. Лауреат премії Андрія Бєлого (2007) та Російської премії (2011).

Олексій Цвєтков народився у Станіславові та виріс у Запоріжжі. Навчався на хімічному факультеті Одеського університету, згодом також на історичному факультеті (1965–1968) та факультеті журналістики (1971–1974) Московського державного університету.

Був членом поетичної групи «Московський час» разом з Бахитом Кенжеєвим, Сергієм Гандлевським та Олександром Сопровським.

1975 року був арештований, висланий з Москви та емігрував до США. Редагував газету «Російське життя» в Сан-Франциско в 1976–1977 роках. Навчався в Мічиганському університеті, 1983 року захистив дисертацію. В коледжі Дікінсон викладав російську літературу.

З 1989 року працював в Мюнхені та Празі на радіо «Свобода», як редактор та вів програми «Сьомий континент» та «Атлантичний щоденник». Від 2007 року жив у Вашингтоні, з 2009 року в Нью-Йорку, з 2018 року — в Бат-Ямі (Ізраїль).

Помер 12 травня 2022 року^[2].

21 лютого 2022 року підписав відкритий колективний лист російського Конгресу інтелігенції "Ви будете прокляті!" Паліям війни», в якому йдеться про історичну відповідальність влади РФ за розпалювання «великої війни з Україною»^[3][4].

• Премія Андрія Бєлого (2007)
• Російська премія (2011)

• Сборник пьес для жизни соло. — Энн Арбор: Ардис, 1978.
• Состояние сна. — Энн Арбор: Ардис, 1981.
• Эдем. — Энн Арбор: Ардис, 1985.
• Стихотворения. — СПб.: Пушкинский фонд, 1996.
• Дивно молвить: Собрание стихотворений. — СПб.: Пушкинский фонд, 2001.
• Просто голос: Поэма [в прозе]; эссе. — М: Независимая газета, 2002.
• Бестиарий. — Екатеринбург: Евдокия, 2004.
• Шекспир отдыхает. — СПб.: Пушкинский фонд, 2006.
• Эдем и другое. — М.: ОГИ, 2007.
• Имена любви. — М.: Новое издательство, 2007
• Атлантический дневник. — М.: Новое издательство, 2007
• Ровный ветер. — М.: Новое издательство, 2008.
• Сказка на ночь. — М.: Новое издательство, 2010.
• Детектор смысла. — М.: АРГО-РИСК, Книжное обозрение, 2010.
• Онтологические напевы. — New York: Ailuros Publishing, 2012.
• Последний континент. — Харьков: Фолио, 2012.
• Записки аэронавта. — М.: Время, 2013.
• salva veritate. — New York: Ailuros Publishing, 2013.
• все это или это все. Собрание стихотворений в двух томах. — New York: Ailuros Publishing, 2015.

• Блог Олексія Цвєткова на сайті InLiberty.ru [Архівовано 24 червня 2014 у Wayback Machine.]
• Сторінка на сайті «Вавилон» [Архівовано 3 липня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
• Алексей Цветков, Новая литературная карта [Архівовано 2 листопада 2014 у Wayback Machine.]
• Неофициальная поэзия, Алексей Цветков [Архівовано 2 липня 2014 у Wayback Machine.]
• Журнальный зал, Алексей Цветков [Архівовано 2 серпня 2014 у Wayback Machine.]
• Страница Алексея Петровича Цветкова на сайте литературного журнала Homo Legens
• Трансатлантический дневник А. Цветкова на сайте проекта «Свободная среда» [Архівовано 24 червня 2014 у Wayback Machine.]
• Александр Белых о поэзии Алексея Цветкова: Страсть к небытию или Поэзия как мышление [Архівовано 1 липня 2014 у Wayback Machine.]
• Поэт Алексей Цветков: «Я знаю, что я нужен своим читателям!» [Архівовано 12 липня 2014 у Wayback Machine.]. Интервью для Энциклопедии Русской Америки [Архівовано 23 липня 2011 у Wayback Machine.] на портале RUNYweb.com [Архівовано 27 липня 2011 у Wayback Machine.]
• Живий журнал Олексія Цвєткова [Архівовано 26 грудня 2009 у Wayback Machine.]