Цвіла Ірина Володимирівна

Ірина Цвіла Ірина Володимирівна Цвіла
Солдат
Загальна інформація
Народження	29 квітня 1969(1969-04-29) Київська область, Україна
Смерть	25 лютого 2022(2022-02-25) (52 роки) м. Ірпінь, Бучанський район, Київська область, Україна (загинула у ході бойових дій)
Національність	українка
Псевдо	Лінза
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС України
Війни / битви	Війна на сході України, Битва за Київ (2022) і російське вторгнення в Україну (з 2022)
Нагороди та відзнаки

Ірина Володимирівна Цвіла^[1] (псевдо — Лінза; 29 квітня 1969, Київщина — 25 лютого 2022, бої за Київ^[2]) — вчитель, громадська активістка, фотохудожниця, солдат батальйону «Січ», учасник російсько-української війни, яка загинула під час російського вторгнення в Україну. учасниця російсько-української війни та боїв за Київ.

Народилася 29 квітня 1969 року на Київщині.

Після отримання педагогічної освіти, до 2006 року працювала в Київській міжнародній школі «Меридіан».

До участі в подіях на Майдані та в АТО була дизайнеркою ландшафтів, спеціалізуючись на створенні трояндових садів і оранжерей^[3].

У 2014 році пішла добровольцем в батальйон «Січ». Балотувалася до київської міської ради на виборах 2015 року від ВО «Свобода», була закріплена за округом №74 (Печерський район). За неї проголосувало 383 виборця або ж 5,7%. Учасниця російсько-української війни та боїв за Київ.

В 2018 році створила бренд VERBA^[4].

Загинула 25 лютого 2022 року, в ході відбиття танкової атаки ворога при обороні міста-героя України Ірпеня в Бучанському районі Київської області^[5].

Під час Революції гідності та війни займалася фотографією. Персональна виставка у селі Святопетрівському (2017).

• орден «За мужність» III ступеня (6 жовтня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[6].

6 травня 2022 року, на честь Ірини, була перейменована вулиця Олександра Блока у місті Броварах на Київщині.

• Подобна, Є. Дівчата зрізають коси. Книга спогадів. — К.І.С, 2020. — 346 с. — ISBN 978-617-7420-39-1.
• Чабарай, Г. Ірина Цвіла: «Можливо, я розридаюся, коли настане перемога, а доти не час киснути» [Архівовано 6 березня 2022 у Wayback Machine.] // Тиждень. — 2017. — 14 вересня.
• Максименко, О. «Цвісти за будь-яких обставин» — війна і повернення Ірини Цвілої [Архівовано 26 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Без броні. — 2020. — 20 січня.
• Бурлакова, В. Ірина Цвіла, позивний Лінза: «Для всіх, хто пройшов війну, це загальна біда — повернутися у „цивілізоване“ життя. Бо де воно цивілізованіше — ще питання» [Архівовано 6 березня 2022 у Wayback Machine.] // Цензор. — 2021. — 5 жовтня.
• Федченко, А. Жінка, яка любила квіти. Спогади про Ірину Цвілу. Вона загинула, боронячи Київщину у війні проти РФ [Архівовано 14 березня 2022 у Wayback Machine.] // Суспільне Новини. — 2022. — 8 березня.
• Ірина Цвіла // Платформа пам'яті Меморіал [дата доступу 1 серпня 2023]