Цегляр

Цегля́р, цеге́льник — майстер, який виготовляє цеглу.

«Словарь української мови» під редакцією Б. Грінченка (1907) не наводить терміну «цегляр», натомість подає термін «цегельник» на позначення ремісника, що займається виробництвом цегли^[1].

Після Другої світової війни термінологічна ситуація змінюється. Словник української мови в 11 томах (1980) подає термін «цегляр» як основний^[2], а термін «цегельник» як другорядний^[3].

Професія цегляра існувала в Україні декілька століть, внаслідок чого увійшла до прізвищ. Як відзначає мовознавець Юліан Редько, українське прізвище «Цегельник» походить від однойменного фаху^[4].

Поет епохи бароко й один із перших українських етнографів Климентій так описував цеглярів у вірші «Ω цεгέлникахъ» (кін. XVII — поч. XVIII ст.)^[5]:

И цεгε(л)никовъ людε пова(ж)ныε трεбу́ютъ: на мурова́ныε бо цε(р)квѝ цε(г)лы готуютъ. А хоча(и) и до і́ны(х) будынковъ мурова́ныxъ: гдε ко(л)вεкъ часо(м) лю(д)мѝ мо(ж)ными фундова́нны(x).