Цено Вельсерсхаймб

Цено Філомен граф Вельзер фон Вельсерсхаймб
нім. Zeno Philomenus Graf Welser von Welsersheimb
Цено Вельсерсхаймб, 1905
Міністр національної оборони Цислейтанії
26 червня 1880 — 9 квітня 1905
Народився	1 грудня 1835(1835-12-01) Лайбах (Любляна), Герцогство Крайна,  Австрійська імперія
Помер	2 лютого 1921(1921-02-02) (85 років) Таб, Шомодь,  Королівство Угорщини (1920–46)
Відомий як	офіцер, політик
Громадянство	Австрійська імперія →  Австро-Угорщина
Рід Вейзер
Батько	Леопольд Каспер Вінценц Вельзер фон Вельсерсхаймб
Мати	Марія Ізабель Йоганна Антонія Сапарі фон Мурасзомбат
У шлюбі з	Кароліна Роден (1852–1939)
Діти	Отто Вельзер фон Вельсерсхаймб, Емма Вельзер фон Вельсерсхаймба до Гумптенста, Жозефа Вельзер фон Вельсерсхаймб
Релігія	Римо-католицтво
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Граф Цено Філомен граф Вельзер фон Вельсерсхаймб (нім. Zeno Philomenus Graf Welser von Welsersheimb; 1 грудня 1835, Любляна — 2 лютого 1921, Таб) — австро–угорський державний діяч, дипломат і воєначальник, міністр ландвера в Цислейтанії в 1880–1905 рр.

Народився у сім'ї графа Леопольда Каспера Вінценца Вельзера фон Вельсерсхаймба (1793–1874), губернатора Іллірії та Марії Ізабель Йоганни Антонії (1796 –1858), графині Сапарі фон Мурасзомбат. Належав до почесного роду Вельзерів.^[1][2][3]

У 17 років у званні кадета вступив на військову службу. У 1853 отримав звання лейтенанта, в 1857 під час служби в 39–му піхотному полку отримав звання оберлейтенанта. Вступив до військової академії і закінчивши її в 1859 переведений в званні капітана до Генерального штабу Збройних сил Австро-Угорщини. Брав участь в Австро–італо–французькій війні 1859 року. Під час Австро–прусської війни 1866 року служив флігель-ад'ютантом ерцгерцога Альбрехта, був у нього в довірі, розробляв важливі документи. Удостоєний чину майора.

Після війни служив військовим аташе у посольстві у Франції (1869–1870), потім у Пруссії та Німеччині (1870–1875). Під час своїх дипломатичних місій у Парижі та Берліні він мав достатню можливість вивчити політичні та військові відносини обох держав і, неодноразово відвідуючи табір Шалон, систему таборів французької армії. Тоді, влітку 1870 року, коли відносини у Франції та Пруссії почали вороже погіршуватися, граф Вельсерсхаймб і його заступник на паризькому посту, майор граф Уекскюль, були викликані до Відня, щоб висловити свої погляди на ймовірний результат війни, майбутню боротьбу. Обидва вони тоді дуже чітко заявили, що, згідно з їхніми уявленнями, французька армія в її стані на той час не зрівнялася з німецькою армією і що тому Франція повинна зазнати поразки в боротьбі з Німеччиною. Ця думка, висловлена ​​обома офіцерами в найбільш переконливий спосіб мала вирішальний вплив на політичне ставлення Австрії до двох великих держав, які готувалися до битви.

Граф узагальнив свої попередні дослідження про французьку армію у більшому есе, яке з'явилося під назвою: «Огляд французької армії на початку 1861 року» у другому томі «Австрійської військової армії» за 1861 рік вийшов особливим виданням. Крім того, граф Вельсерсхаймб написав: «Елементи військового мистецтва», які складають дев'ятий том у «Військовій бібліотеці» за редакцією капітана Юліуса Кюнеля.

Поступово просунувся в дипломатичній службі до штабного офіцера, в 1872 отримав чин полковника і служив у 44-му піхотному полку. В 1875 призначений командиром 42–го піхотного полку, в 1877 — командиром 18-ї піхотної бригади. У 1878 став генерал-майором, командиром 16–ї піхотної бригади.

У 1880–1905 роках обіймав посаду Міністра національної оборони Цислейтанії (в народі відоме як Міністерство ландвера). З 1883 — фельдмаршал–лейтенант. З 1887 був членом Палати панів (нім. Heerenhaus) Рейхсрату Цислейтанії та почесним шефом 21–го піхотного полку. З 1890 — фельдцейхмейстер.

Що стосується його державної діяльності на посаді міністра оборони, його останнім і політично дуже важливим актом було введення Закону про ландштурм (1886), який було прийнято після ретельних обговорень у Палаті представників, а потім опубліковано, Закони про ландвер (1883, 1893), Закон про оборону (1889). Внаслідок цього ландвер отримав фіксований щорічний рекрутський контингент у 10 000 (14 500 з 1903 р.) чоловіків. Підґрунтям його відставки була нездатність збільшити цей контингент через конфлікт з Угорщиною, який граф Цено спричинив у 1903 р., а також його відмова від вимог посилення угорського впливу в армії.

Граф Цено був одружений з баронесою Кароліною Роден фон Гірценау (1852–1939), яка народила двох синів і трьох доньок. Після виходу на пенсію він здебільшого жив у Граці та в сімейному маєтку в Табі.^[4]

В 1905 році до 25–ї річниці очолювання Цено Вельсерсхаймбом Міністерства національної оборони Цислейтанії було викарбовано пам'ятні бронзові монети з його зображенням.^[5]

• Кавалер Ордену Золотого руна (№ 1117);
• Хрест військових заслуг І ступеня (1866 р.);
• Орден Залізної корони І ступеня (1868 р.);
• Лицарський хрест Ордену Леопольда (1872 р.)

1. ↑ Zeno Philomaeus, Count Welser von Welsersheimb 1835-1921 - Ancestry®. www.ancestry.com (амер.). Процитовано 4 квітня 2023.
2. ↑ Family tree of Zeno Welser von Welsersheimb. Geneanet (англ.). Процитовано 4 квітня 2023.
3. ↑ ZENO Philomenus Graf Welser von Welsersheimb Freiherr zu Gumpenstein. geni_family_tree (укр.). Процитовано 4 квітня 2023.
4. ↑ Dokumentation, Österreichisches Biographisches Lexikon und biographische (2003). Welser von Welsersheimb, Zeno Gf. ISBN 978-3-7001-3213-4 (нім.). Процитовано 4 квітня 2023.
5. ↑ Austria, Franciszek Józef I, Medal Zeno Welser von Welsersheimb 1905. OneBid (укр.). Процитовано 4 квітня 2023.