Центральний Військово-Революційний Комітет Донбасу
 Центральний Військово-Революційний Комітет Донбасу ЦВРКД — координаційний орган більшовицьких організацій і збройних угруповань, діяв і претендував на владу в окремих регіонах Катеринославської та Харківської губерній колишньої Російської імперії протягом 1917—1919 рр.[5] Також носив назви:
Історія 4 (17) грудня 1917 р. з ініціативи районного комітету більшовиків на ст. Микитівка відбувся з'їзд підконтрольних більшовикам ревкомів Донецького басейну. На ньому було обрано координаційний орган більшовицьких збройних загонів — Бюро військово-революційних комітетів Донбасу[7] До його складу увійшли 5 осіб: Грузман Шулим Айзикович, Пономарьов Дем'ян Іванович, Хильков Семен Олексійович, Харечко Тарас Іванович і Сирцов Сергій Іванович, якого незабаром змінив Трифонов Євген Андрійович.[8][9] Крім цих людей за відомостями А. Фролова в ревком увійшли представники Макіївського району Митрофанов, Рябцев.[10]  5(18) січня 1918 за рішенням бюро військово-революційних комітетів Донбасу з представників петроградського, московського та місцевих червоногвардійських загонів утворений Центральний штаб Червоної гвардії Донбасу.[11] 28 січня 1918 р. конференція підконтрольних більшовикам ревкомів і рад Донбасу реорганізувала Бюро у Центральний військово-революційний комітет Донбасу.[12], який діяв до моменту зайняття України військами Німеччини та УНР. 1 квітня 1918 Центральний ревком Донбасу віддав наказ усім ревкомам приступити до евакуації майна у зв'язку з наступом німецьких військ. Після заняття німцями Ростова-на-Дону військовий відділ і частина членів ЦВРКД не припинили свою роботу а разом з 5-ю армією РСЧА евакуювалися в Царицин. 3 -го липня 1918 року Центральна Штаб Червоної Гвардії Донбасу і частина членів ЦВРКД прибутку в Царицин після чого згадки про ЦВРКД і ЦШКГД зникають.[13] ВідновленняВ оперативному звіті який отримав Вацетіс 20 грудня 1918 роки вже згадується що в Донбасі діє Обласний революційний комітет і його військовий орган Оперативний штаб який керує місцевими повстанцями. Оперативний штаб діяв в союзі з частинами Махно очищав регіон від частин Армії УНР та Донської армії і відновлює радянську владу.[14] У грудні 1918 року Ревком було відновлено більшовиками з метою захоплення влади в умовах евакуації німецьких військ та антигетьманського повстання. Деякий час ревком працював у підпіллі, після захоплення більшовиками Донбасу та створення ними Донецької губернії 5 лютого він працював легально-на ст. Яма. Став органом управління Донецької губернії.[15] За іншими відомостями відомим їх газети «Известия ЦВК» від 26 січня 1919 року стало відомо що 23 січня на станції Яма був утворений Центральний Військово-Революційний комітет Донецького басейну. Президія складався з трьох чоловік ініціатора колишнього наркома ДКР Васильченко Семена, колишнього голови ЦВРКД в 1917—1918 році Харечко Тараса і деякого Ясного. Функціонувало 7 відділів.[16] При цьому український уряд в Харкові (ВУЦВК) на створення ревкому відреагувало з подивом тому що не хто не давав розпорядження на створення цієї структури в Донбасі. Негативно на створення ЦВРКД відреагував Донське бюро РКБ, член РКБ Френкель писав до Харкова: "Безсумнівно, що ця затія на станції Яма або авантюра або фантастична затія, абсолютно не викликається об'єктивними веліннями революції. Безсумнівно також і те, що буде, ймовірно, повторюватися, історія лютого — травня 1918 і слідом за станцією Яма, на цілому ряді інших станцій будуть організовані «республіки» «центрально-військово революційні комітети» і всякі інші і всякими дозвільними суб'єктами і шукачами пригод. "[17] При цьому Донське бюро РКП виступало проти відновлення Донецько-Криворізької республіки. Бажаючи попередити відродження Донецько-Криворізької республіки Донське бюро 28 січня зажадало щоб до Харкова і на станцію Яма відправити члена ЦК для обстеження нової організації і для прийняття потрібних заходів. Шляхом посередництва Ворошилова 5 лютого конфлікт був врегульований шляхом створення другої Донецької губернії а ще до цього 1 лютого ЦВРКД був легалезірованн як губернський орган влади.[18] Незабаром, 1 лютого, з Харкова, який був тоді столицею Радянської України, надійшла телеграма: «Центральний Военоревком Донецького Басейну, що виник в процесі боротьби за звільнення Донецького Басейну, затверджується на правах Тимчасового Губернського Ревкома з найменуванням: Військовий Революційний Комітет Донецького басейну в складі 7 членів: т.т. Тараса, Хотимський (Бориса), Смолякова, Шишкова, Хилькова, Марапулеца і Пономарьова… Народний комісар вн. управління Ворошилов»[4][19]  Перший ЦВРКД (17 грудня 1917 — травень 1918)Перший складЗ 4 грудня 1917 — 4 січня 1918
Крім того, активну роботу вели за дорученням бюро — Фролов, Дубові (батько і син), Малахов, Вайнер, Острогорский, Лапін, Кліпів, Шишковський, Коробкін, Шкуро. Подільський, Варганов, Сухоруков, Таран, Манагаров, Рязанцев, Сергєєв, та ін. Другий склад4 січня 1918 — 28 січня 1918
Третій склад28 січня 1918 — 1 березня 1918
Четвертий склад1 березня 1918 — була проведена реорганізація шляхом об'єднання колегії ЦВРКД і ЦШЧГДБ Колегія ЦВРКД
У першій половині березня в колегію ЦВРКД біли включені члени розформованого Штабу 8-ї армії, Баранов, Геккер, до 8 квітня, Крусер. Голови відділів
Другий ЦВКРД (23 січня 1919 — 18 березень 1919)Перший складПісля прибуття Васильченко Семена який хотів відродити ДКР і Харечко Тараса до повстанців на станцію Яма перший і другий 17 січня відродили ЦВРКД бажаючи закріпити свою владу в регіоні при цьому частина слена ЦПР взяли участь в роботі ЦВРКД. ЦВРКД складався з 10 осіб. Президія: Другий складПісля проголошення Донецької губернії в 1 лютого 1919 зі складу ЦВРКД були призначені нові члени ЦВРКД у складі 7 чоловік[4]:
Суперечливі члени ЦВРКД Джерела
Див. також
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
