Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (Переволочна)

Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці
Шаблон:Визначна пам'ятка: зображення відсутнє:
50°03′17″ пн. ш. 24°47′34″ сх. д. / 50.054722222222° пн. ш. 24.792777777778° сх. д. / 50.054722222222; 24.792777777778
Тип	церква і пам'ятка архітектури[d]
Статус спадщини	пам'ятка архітектури національного значення України
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Переволочна
Конфесія	УГКЦ
Єпархія	Сокальсько-Жовківська
Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (Переволочна) (Львівська область)
Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці в с. Переволочна — культова споруда, греко-католицька церква в селі Переволочна Буського району Львівської області. Зведена у XVIII столітті, мала статус пам'ятки архітектури національного значення (охоронний № 411), згоріла у 2011 році. На її місці у 2010-х роках побудували нову, муровану церкву.

Дерев'яна церква була зведена в 1754 році^[1][2] (за деякими даними — перенесена із села Ярославець^[3][4]), поруч, у другій половині XVIII століття збудували дерев'яну дзвіницю^[5]. У 1895 році церкву розширили, добудувавши кілька додаткових приміщень^[5], також розписали інтер'єри^[6]. У 1899 році церкву відремонтували, у 1913 році вкрили бляхою^[2].

У першій половині XX століття, за ініціативи тогочасного настоятеля церкви о. Івана Березниського в селі створили осередки товариств «Просвіта» і «Сокіл»^[4]. У 1930-х роках парафію в Переволочній відвідав митрополит Андрей Шептицький^[4].

За радянських часів церкву в 1960 році закрили^[3], пізніше в ній розміщувався краєзнавчий музей^[6]. Богослужіння відновили 1988 року^[3].

У 2004 році місцева громада святкувала 250-річчя церкви Введення^[4]. У 2007 році біля церкви звели плебанію^[4].

Церква згоріла вщент в ніч із 24 на 25 квітня 2011 року^[3]. Одна з версій причин пожежі на думку як місцевих мешканців, так і представників влади — умисний підпал^[7][8].

У 2012 році почали будівництво нової, мурованої церкви^[7]. Наріжний камінь 24 червня освятив правлячий архієрей Михайло Колтун^[9].

• з 1894 — Іван Березниський (?—1956)^[4]
• з 1988 — Зеновій Яремко (парох у с. Ражнів)^[4]
• з 1992 — Іван Смерека (парох у с. Стовпин)^[4]
• 1993—1998 — Ігор Суходольський (парох у с. Тур'я)^[4]
• 1998—2008 — Володимир Гавриляк^[4]
• з 2008 — Степан Собків^[4]

Дерев'яна (стіни зі сосни, підвалини з дубу), тризрубна, триверха, обшита ґонтом церква Введення у селі Переволочне належала до галицької школи народної архітектури та відрізнялася гармонійним членуванням і стрункими пропорціями. Центральна нава і бабинець були квадратні у плані, до бабинця у 1895 році прибудували прямокутний тамбур. Східна, вівтарна частина у плані гранчаста, п'ятистінна, із прибудованою пізніше прямокутною захристією. Три основні зруби увінчані бароковими шоломовими банями на восьмериках^[10]. Будівлю церкви оперізувала частково зруйнована пізнішими прибудовами аркада-галерея^[6].

Внутрішній простір розкривався вгору, стіни були розписані геометричним орнаментом. Хори розміщувалися у бабинці^[6].

На південний захід від церкви стояла дерев'яна, квадратна у плані, триярусна дзвіниця із шатровим завершенням, зведена приблизно в одні часи із церквою. Перший ярус був зведений у вигляді зрубу, другий і третій — шальовані, мали каркасну конструкцію. Третій ярус був виконаний у вигляді аркади-галереї^[6].

• 
  мурована церква
• 
  мурована дзвіниця

• Михайло Драган. Українські деревляні церкви. Частина перша — текст. — Л., 1937.
• Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: (Ил. справоч.-каталог). В 4-х т / Жариков Н.Л. (гл. ред.), Логвин Г. Н. (отв. ред.), Гованюк Е. М., Кравец И. М., Могытыч И. Р., Трегубова Т. А. и др. — К. : Будівельник, 1985. — Т. 3. Львовская область; Николаевская область; Одесская область; Полтавская область; Ровенская область. — 337 с. — 8000 прим. (рос.)
• Памятники истории и культуры Украинской ССР (каталог-справочник) / АН УССР. Ин-т истории; Украинское общество охраны памятников истории и культуры; Редкол.: П. Т. Тронько (гл. ред.) и др. — К. : Наукова думка, 1987. — 735 с. — 13500 прим.