Церква Миколи Чудотворця (Таганрог)

Церква Миколи Чудотворця
Церква Миколи Чудотворця
	47°12′06″ пн. ш. 38°56′26″ сх. д. / 47.201666666667° пн. ш. 38.940694444444° сх. д.
Країна	Росія
Розташування	Таганрог
Тип	церква
Дата заснування	1778
Початок будівництва	1777
Побудовано	1778
	Церква Миколи Чудотворця Церква Миколи Чудотворця (Росія)
	Медіафайли у Вікісховищі

Церква Миколи Чудотворця (рос. Церковь Николая Чудотворца) — православний храм Таганрозького благочиння, Ростовської і Новочеркаської єпархії. Храм розташований у місті Таганрог, Ростовська область; — вул. Шевченка, будинок 28.

Історія

1777 року головнокомандувач Азовської флотилії і Таганрозького порту контрадмірал Федір Олексійович Клокачев попросив архієпископа Славенського Євгена дозволити будівництво храму на честь Святителя Миколая, який би розміщувався в «морських кварталах» Таганрога.

У 1778 році церкву було освячено, а незабаром визначено як соборну, аж до спорудження Успенського собору. Першим парохом було призначено священика з Воронезької Єпархії — Ісидора Ляхницького. За легендою, храм було збудовано на місці, де стояв намет Петра I, коли він уперше прибув у Таганрог, і робив проміри в морі. Храм побудували моряки, а відвідували його переважно рибалки.

1844 року встановлено нову дерев'яну дзвіницю. У 1865 році парох храму Смирнов клопотав перед міським управлінням щодо безоплатного виділення землі для будівництва будинку, в якому містилася б школа і квартира причту.

1845 року до храму прибудували триярусну цегляну дзвіницю імені Святої Великомучениці Параскеви та упорядкували прилеглу територію. Пізніше до приділу прибудували трапезну. В архітектурно-художньому плані будівля сьогодні є типовою парафіяльною церквою, збудованою за класичними канонами. Дзвіниця і трапезна виконані з деталями стилю ампір.

Під час Кримської війни 1855—1856 років, 22 травня 1855 року Таганрог зазнав артилерійського обстрілу, про що залишилися свідчення у вигляді застряглих бомб у північній стіні Свято-Нікольського храму.

Під час Другої світової війни в 1941 році дерев'яна частина церкви повністю згоріла, а 1957 року верхні яруси дзвіниці підірвано. У 1990-х роках завдяки державному фінансуванню церкву відновили, стараннями пароха Олександра Федоровича Клюнкова та за сприяння старости Ганни Миколаївни Сисуєвої, за проектом компанії «Спецреставрація».