Церква Пресвятої Євхаристії (Волосянка)
Церква Пресвятої Євхаристії[2] (в радянських джерелах — Преображенська церква[3]) — дерев'яна церква із дзвіницею в селі Волосянка Стрийського району Львівської області. Має статус пам'ятки архітектури національного значення України, охоронний № 1411. Парафія церкви підпорядковується Сколівському деканату Самбірсько-Дрогобицькій єпархії Львівської митрополії УГКЦ[2]. ІсторіяЦерква Пресвятої Євхаристії у Волосянці була зведена на місці попередньої[4] у 1804[5][6] або 1824 роках[3][7]. В радянських джерелах церква фігурує як Преображенська[3], а на охоронній табличці вказана дата «1762 р.», тому можна припустити, що попередня церква була присвячена Преображенню Господньому. Втім, на церковній дзвіниці теж висить охоронна табличка, на якій зазначено «Преображенська церква і дзвіниця 1804—1824». Первісно церква присвячувалася святому Михаїлу, але у 1894 році переосвячена на Пресвятої Євхаристії[8]. За радянських часів, у 1960-х роках церкву закрили, але завдяки зусиллям громади у 1975 році влада дозволила зрідка проводити у церкві богослужіння, спершу раз на місяць, пізніше двічі[9]. Службу відправляли священики зі Славського о. В. Шак, М. Гайдук[9]. Регулярні богослужіння відновилися лише у 1984 році[9]. У 1987 році церкву коштом громади відреставрували[9]. У 1996—1998 роках в селі збудували нову дерев'яну церкву Перенесення Мощів Святого Миколая за проектом архітектора Ігоря Подоляка, а церкву Пресвятої Євхаристії закрили, богослужіння відбуваються лише на великі свята. Після 2007 року в церкві та дзвіниці зробили косметичний ремонт і пофарбували. ОписЦерква стоїть на пагорбі, біля старовинного кладовища. Незважаючи на те, що село Волосянка розташоване на межі Бойківщини[10], в архітектурному плані відноситься до бойківського типу церков: орієнтована по осі схід—захід, триверха, тридільна, із квадратною центральною навою та прямокутними вівтарною частиною і бабинцем, які широкою стороною прилучаються до нави[3][7]. Втім, церква має деякі особливості: до центральної нави з півночі та півдня приєднані прямокутні кліроси—каплиці[11], завдяки яким храм набуває рис хрестоподібного, що, на думку Михайла Драґана, є проявом впливу архітектури грецьких, зокрема, афонських православних храмів[11][7]. До вівтарної частини з півночі прибудоване вузьке допоміжне приміщення[3]. Основні зруби мають однакову висоту і перекриті багатозаломними комбінованими верхами: над центральною навою — один чотирибічний і над ним три восьмибічних заломи, над вівтарем і бабинцем — два восьмибічних заломи на одному чотирибічному[5][12]. Увінчуються верхи бароковими[13] банями з перехватом і главками на восьмериках. Бічні кліроси — однієї висоти зі зрубами, вкриті трисхилими дахами[7][3][14]. Східний і західний фасади церкви акцентовані відкритими галереями із різьбленими фігурними стовпами, які підтримують звіс[7]. Віконні прорізи розміщені рівномірно, завершені лучковими перемичками. По периметру церква оперезана вузьким піддашшям на кронштейнах[7][3]. Внутрішній простір нави та вівтарної частини розкриті у висоту до рівня основ верхів, на рівні першого залому укріплених по периметру дерев'яними стяжками, кліроси та бабинець мають пласкі перекриття[3][7]. Хори вузькі, розташовані у західної стінки бабинця, який сполучається з центральною навою широким арковим прорізом. Прорізи кліросів мають зубчастий декор[3]. Серед ікон церкви дві намальовані у 1860-х роках Корнилом Устияновичем — «Преображення Христа» і «Святий Онуфрій»[15]. На захід від церкви, на рівні її основної осі стоїть дерев'яна, квадратна у плані дзвіниця. Її будівля має три яруси, перші з яких — зрубної конструкції, а третій має вигляд відкритої галереї-аркади, завершується восьмигранним наметовим верхом із маківкою[7][3]. Великий дзвін був виготовлений у 1868 році майстром Гнатом Лесівим з с. Верхня Рожанка на замовлення тогочасного пароха Івана Реваковича[16]. Менший дзвін виготовили у 1927 році на замовлення Михайла Реваковича[17]. Після зведення нової церкви обидва дзвони перенесли до нової дзвіниці[16][17]. Парохи церкви
Галерея
Примітки
Джерела
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia