Церква Пресвятої Євхаристії (Львів)

Церква Пресвятої Євхаристії
	м. Львів, пл. Музейна, 1; вулиця Вірменська, 35.
Замовник	РКЦ
Збудовано	1749
Тип споруди	культова

49°50′34″ пн. ш. 24°2′3″ сх. д. / 49.84278° пн. ш. 24.03417° сх. д. / 49.84278; 24.03417

Це́рква Пресвято́ї Євхари́стії — греко-католицька церква в центральній частині Львова, у зоні всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Діє в приміщенні колишнього римо-католицького домініканського косте́лу Божого тіла у Львові. Храм у 1990-тих роках передано УГКЦ, і він був освячений на честь Пресвятої Євхаристії.

Історія

Докладніше: Костел і монастир домініканців (Львів)

Барокову будівлю сучасного храму закладено в 1749 році за проєктом інженера й архітектора Яна де Вітте. З того часу і до ІІ світової війни у приміщенні сучасної церкви знаходився костел Божого Тіла римо-католицького монастиря ордену Домініканців.

За радянських часів у соборі та будівлях монастирських келій влаштували склади, а з 1973 року в цих спорудах розмістили Музей історії релігії та атеїзму.

У 1990-тих роках храм передано УГКЦ та освятили на честь Пресвятої Євхаристії.

Опис

Собор споруджений у стилі пізнього бароко за західноєвропейским зразком. Кам'яний, в плані він зображає витягнутий хрест з овальною центральною частиною і двома дзвіницями по боках. Звеличує церкву величезний еліптичний купол. Масивні здвоєні колони підтримують галереї і ложі, прикрашені дерев'яними статуями роботи львівських скульпторів другої половини 18 століття. Над галереями — колони барабана, що підтримують купол. Під банею костелу — цитата латинською мовою з Першого послання Тимофію: «Soli Deo honor et gloria» («Єдиному Богу честь і хвала»).

Антоній Осінський і Матвій Полейовський виконали різьби для костелу.^[1] В інтер'єрі храму збереглися скульптури Себастьяна Фесінґера.

До головної нави собору примикають кілька каплиць:

св. Антонія (перша справа) з іконою святого роботи львівського майстра Гарра 1838 р.
імені Христа з пам'ятною таблицею д-ра Тадеуша Жулінського (пом. 1885, автор Томаш Дикас), з іншої сторони — поетці Марії Бартус (?—1885) з погруддям роботи Вісьньовецького та віршем Ленартовича; має псевдорококовий вітар з різьбою «Серце Ісуса» Війтовича (1912)
каплиця св. Яцека з іконою М. Яблонського, є передсінком до наступної
каплиця Потоцьких (також Богоматері Яцкової, пол. Panny Matki Jackowiej^[2]), споруджена після 1764 року; на думку М. Орловича, одна з перших споруд з ознаками класицизму у Львові, кошти для будівництва надав М. В. Потоцький^[3]
будівля монастирських келій, перебудована заново у 1556–1621 роках і відновлена після пожеж 1766 і 1778 років. Будівля кам'яна, прямокутна в плані, трьохповерхова, з двома внутрішніми двориками, з типовою для монастирських будівель коридорною системою планування і арковими перекриттями.
каплиця св. Вінцентія з іконою М. Яблонського,
каплиця св. Домініка зі старою іконою в новому псевдорококовому вітарі з ампіровим нагробком графині Юзефи Дунін-Борковської (?—1811) роботи Торвальдсена
каплиця св. Томи з Аквіну з іконою М. Яблонського, рококовою різьбою Христа Милосердного.^[4]

Галерея


Вівтар	Амвон	Нічна підсвітка	Вдень

Примітки

↑ Krasny P. Lwowskie środowisko artystyczne wobec idei symbiozy sztuk w wystroju i wyposażeniu wnętrz sakralnych (1730—1780) [Архівовано 8 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Rocznik Historii Sztuki. — 2005. — № 30. — S. 161—162. (пол.)
↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik… — S. 112.
↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik… — S. 53.
↑ Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik… — S. 112—113.

Література

Вечерський В. Українські монастирі. — Київ, Харків : ТзОВ «Інформаційно-аналітична аґенція „Наш час“», ВАТ «Харківська книжкова фабрика „Глобус“», 2008. — 400 с., іл. — С. 340. — (Невідома Україна). — ISBN 978-966-1530-06-4, ISBN 966-8174-12-7.
Вуйцик В., Липка Р. Зустріч зі Львовом. — Львів : Каменяр, 1987. — С. 84.
Горбань Н. Знайшли княжий двір короля Лева [Архівовано 7 січня 2018 у Wayback Machine.] // Газета Львівської міської ради «Ратуша». — 17.12.2009.
Могитич Р. Яким був стольний Львів? До суперечки про львівське будівництво ХІІІ-XIV століть // «Дзвін». — 1991. — № 6. — С. 128—134.
Содомора А., Домбровський М., Кісь А. Anno Domini. Року Божого: Латинські написи Львова / Автор проекту Василь Ґабор. — Львів : ЛА «Піраміда», 2008. — 288 с.
Трегубова Т., Мих Р. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — К. : Будівельник, 1989. — 270 с. — С. 98—99.
Хмільовський М. Таємниці домініканського монастиря у Львові. Оповідь 1. Руська церква Апостолів Петра і Павла [Архівовано 8 лютого 2022 у Wayback Machine.]
Хмільовський М. Таємниці домініканського монастиря у Львові. Оповідь 2. Сенсація: Гіацинтова (Jackowa) Мадонна у Львові [Архівовано 8 лютого 2022 у Wayback Machine.]
Шубарт П. Бароко та його розвиток в архітектурі міст Східної Галичини. — Одеса, 2012. — С. 76—85. — ISBN 978-966-413-321-7.
Островский Г. Львов. Издание второе, переработанное и дополненное. — Ленинград : Искусство, 1975. — С. 134—137.
Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Иллюстрированный справочник-каталог. [Архівовано 8 лютого 2022 у Wayback Machine.] — К. : Будивельник, 1983—1986. — Т. 3. — С. 16.
Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — S. 57.
Chanas R., Czerwiński J. Lwów, Przewodnik turystyczny. — Wrocław: Ossolineum, 1992. — ISBN 83-04-03913-3.
Kaczorowski B. Zabytki starego Lwowa. — Warszawa: Oficyna Wydawnicza INTERIM, 1990. ISBN 83-85083-02-2.
Medyński A. Lwów. Przewodnik dla zwiedzających miasto. — Lwów: wyd. nakładem autora, 1937.
Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów — Warszawa, 1925. — S. 107—117.
Rąkowski G. Lwów. Przewodnik krajoznawczo-historyczny po Ukrainie Zachodniej. Część IV. Pruszków: Oficyna Wydawnicza «Rewasz», 2008. — ISBN 978-83-89188-70-8.