Церква Святого Франциска Ассізького
  Церква Святого Франциска Ассізького ( порт. Igreja de São Francisco de Assis ) — католицька церква в стилі рококо в Ору-Прету, Бразилія. Церква внесена до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.[3] Це одне з семи чудес світу португальського походження. Історія спорудженняБудівництво церкви розпочалося в 1766 році за проєктом бразильського архітектора і скульптора Антоніо Франциско Лісбоа, також відомого як Алейжадіньо. Лісбоа — скульптор і архітектор, роботи якого в основному складаються з католицьких церков і скульптур релігійних діячів. Він спланував структуру церкви і різьблені прикраси в інтер’єрі, які були закінчені лише наприкінці 19 століття. Особливості архітектуриКруглі дзвіниці та окулус, закритий рельєфом, були оригінальними рисами релігійної архітектури в Бразилії. Фасад має єдині вхідні двері під фронтисписом з мильного каменю під рельєфом із зображенням святого Франциска, який отримує стигмати. Інтер'єр прикрашений дерев'яними виробами, статуями і картинами, а на стелі зображено картину Мануеля да Коста Атаіде І Лісабон, і Мінас-Жерайс відомі своєю архітектурою в стилі рококо. Цей архітектурний стиль вишуканий, зустрічається в церквах, побудованих у вісімнадцятому столітті, з різними стилістичними відмінностями залежно від впливу різних європейських країн.[4] Поряд із цими складно деталізованими структурами є барокові картини та скульптури. Церква Святого Франциска Ассізького дотримується загальних елементів рококо. Наявні позолочене різьблення і горельєфи по всій каплиц. Цікавий фасад і фронтиспис з мильного каменю. Відповідно до архітектурного стилю церква також містить колоніальні розписи рококо Местре Атаіде. Серед картин найвизначніша робота Атаіде на стелі каплиці -«Прославлення Богоматері серед ангелів-музикантів». Там зображена Марія в оточенні ангелів з різними музичними інструментами.  Історичне значенняЦерква знаходиться в місті Ору-Прету в штаті Мінас-Жерайс, Бразилія Архітектурний стиль із складним дизайном і великим використанням золота демонструє багатство, отримане від видобутку золота у вісімнадцятому столітті.Ору-Прету є об’єктом Всесвітньої спадщини Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури ( ЮНЕСКО ) і згадується як приклад архітектури бароко.[5][6] Церква Св. Франциска Ассізького має витвори мистецтва всередині церкви, які є прикладами стилю відродження бароко (також відомого як рококо або пізнє бароко).[7] Святкування Страсного тижняЦерква Святого Франциска Ассізького, як і всі церкви в колишніх шахтарських містах на півдні Бразилії, є центром святкування Страсного тижня. Як зазначає соціальний антрополог Сузел Ана Рейлі (доктор філософії, Університет Сан-Паулу) у своєму дослідженні епохи бароко та місцевої ідентичності:
Рейлі показує, як це зближення історичної свідомості та релігійності через процесії та святкування оновлює місцеве бачення економічного процвітання. Святкування Страсного тижня тривають і сьогодні, тисячі людей беруть участь у процесіях, музиці та вишуканому оздобленні міста.[9][10] Примітки
Посилання |
||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
