Церква Успіння Богородиці (Тухолька)
Церква Успіння Богородиці — дерев'яна церква у с. Тухолька Стрийського району Львівської області. Належить до бойківського типу дерев'яних церков[2]. Має статус пам'ятки архітектури національного значення, охоронний № 521. ІсторіяЗгідно з мапою 1783 року в селі існувала церква біля дороги, приблизно за кілька сотень метрів на південь від сучасної церкви[3], яка зведена у 1845[4][5] або 1858 році[2][6]. За деякими даними збудував церкву майстер із сусіднього с. Плав'я[7]. У 1898 році до вівтарної частини добудували ризницю[6][8], а до бабинця — присінок, у 1928 році розібрали емпору[2]. До 1939 року донаторами церкви були барони Ґрьодлі з міста Сколе[9]. За радянських часів, 8 вересня 1961 року церкву закрили, а відкрили для богослужінь лише 29 травня 1988 року, про що свідчить пам'ятний хрест перед церквою[10][9]. Богослужіння спершу проводили священики сусідніх сіл, а 29 листопада 1988 року парафія церкви отримала пароха — Олексія Юрійовича. У 1969 році під керівництвом архітекторів Л. М. Дмитровича та І. Р. Могитича в церкві були проведені реставраційні роботи[6]. ОписДерев'яна, зі смерекових брусів Успенська церква стоїть на узгір'ї, між річками Копанина та Ростока, північніше дороги, що веде на Закарпаття[2]. Через особливості ландшафту церква значно відхиляється від традиційного орієнтування вздовж осі схід—захід. Є класичним взірцем бойківського храму: тризрубна, триверха, всі зруби квадратні у плані, до центрального примикають менші за площею бабинець (південно-західний зруб) і вівтарна частина (північно-східний зруб)[2][11]. До вівтаря з півночі прибудована ризниця[2]. Верхи різні, середній складається з одного четверика з заломом, на якому стоїть три восьмерики з заломами, верхи над бічними зрубами мають вигляд «восьмерик на восьмерику» із двома заломами[12][13], завершені наметовими банями з розвиненими перехватами в основах[2]. Рівномірний крок заломів підкреслює горизонтальну ритміку членування[6]. Бані увінчуються маківками на високих глухих ліхтарях. Під час однієї з реконструкцій, не пізніше 1990 року класичну бойківську наметову баню центрального верху замінили на грушоподібну, характерну для українського бароко, ймовірно, тоді ж первісне ґонтове покриття замінили на бляшане. Ризниця вкрита двосхилим дахом із маківкою на конику[2]. Родзинкою храму є ажурна аркада-галерея, влаштована на другому поверсі бабинця[6][5]. Церква по периметру оперезана широким піддашшям, що тримається на фігурних випустах вінців[6]. В інтер'єрі церкви внутрішній простір розкритий у висоту повністю, до кінця верхів. Первісно в бабинці існувала емпора, розібрана у 1928 році і перероблена на П-подібні хори[2][14]. Ще одним цікавим з архітектурної точки зору елементом є проріз між бабинцем і навою. Первісно в бойківських церквах між навою і бабинцем був одвірок[4], пізніше його стали замінювати на певної форми проріз у стіні[2]. В Успенській церкві в Тухольці бабинець і нава поєднані перехідним варіантом: прорізом у вигляді широкого подковоподібного отвору у верхній частині та одвірку в нижній[15][16]. На південний захід від церкви, на тій самій осі стоїть дерев'яна дзвіниця, зведена у 1862 році, судячи з різьбленого напису на правому одвірку, майстрами Кожучуком і Федором Ровимюком[15][6]. У плані квадратна, двоярусна, класичного типу «четверик на четверику», завершується восьмигранним наметовим верхом[15][6]. Нижній ярус — зрубної конструкції, з ялицевих брусів, верхній ярус — каркасної конструкції, має вигляд галереї-аркади[15][6], знизу якої дзвіницю оперізує дашок[17]. Парохи церкви
Галерея
Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
