Церква Успіння Пресвятої Богородиці на Почайнинській вулиці

Церква Успіння Пресвятої Богородиці на Почайнинській вулиці
50°28′11″ пн. ш. 30°31′09″ сх. д. / 50.469752° пн. ш. 30.51911° сх. д. / 50.469752; 30.51911
Тип споруди	Старообрядницький храм
Розташування	Україна , Київ
Стан	пам'ятка архітектури місцевого значення України
Епонім	Небовзяття Діви Марії
Церква Успіння Пресвятої Богородиці на Почайнинській вулиці (Україна)
Церква Успіння Пресвятої Богородиці на Почайнинській вулиці у Вікісховищі

Храм в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці у м.Києві - кафедральний храм Древлеправославної Цекрви України. Розташований в Києві за адресою вулиця Почайнинська, будинок 26. До 1930-х років храм був освячений в ім'я Вознесіння Господнього.

Древлеправославні християни (старовіри) оселилися в Києві на початку XIX століття, в основному це були купці. Тоді ж вони відкрили підпільну каплицю, про існування якої стало відомо в 1811 році, коли вона згоріла під час Подільської пожежі. У 1813 році купець Іван Алексєєв побудував нову моленну на вулиці Черая бруд з східного боку гори Киселівки^[1]. У 1860 році був побудований Успенський храм на Набережно-Микільській вулиці^[2].

У 1863 році для храму Успіння Пресвятої Богородиці єпископом Балтським Варлаамом був висвячений на священика Куликов Кирило Іванович. Згодом відносини о.Кирила з громадою зіпсувалися, тому архієпископ Антоній (Шутов) зняв його з посади настоятеля, а для Успенського храму рукопоклав Кисільова Кирила Івановича^[3]. У 1874 році о.Кирил Куликов влаштував Вознесенський храм у власному будинку на Почайнинській вулиці, за фактом чого в 1876 році поліція порушила справу. 21 вересня 1876 року Київська палата кримінального і цивільного суду закрила справу, так, як законом заборонялося перебудову селянських хат під древлеправославні молитовні, а про міські будинки нічого сказано не було^[4]. У лютому 1888 року о.Кирил хотів покинути храм, посилаючись на матеріальну убогість, але єпископ Сильвестр не дозволив йому цього зробити^[3].

У 1914 році настоятелем Успенського храму був протоієрей Полікарп Мясников, дияконом — Симон Іванович Маслов, головщіки — Василь Іванович Карпов і Іван Григорович Кольцов, церковним старостою — Терентій Іванович Крашенніков; настоятелем Вознесенського храму був о.Кирил Кисельов, дияконом — Петро Якович Гришакин, головщік — Семен Чистов^[5].

Обидва храми були закриті радянською владою. У 1930-х роках богослужіння у Вознесенському храмі були відновлені, але тепер її освятили в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці. Іконостас і церковне вбрання були перенесені сюди зі старого Успенського храму^[6]. Значну роль в захисті Вознесенського храму зіграв Федір Євгенович Торлін (розстріляний в 1938 році, реабілітований в 1955 році)^[7].

У 1988 році в цей храм з Вінниці була формально перенесена кафедра єпископа Київського, але храм знаходився в поганому стані і довгий час не мав постійного священика^[8]. У 2004 році на кафедральний храм призначений о.Олексій Комендантов з Приморського, Кілійського району, Одеської області, завдяки якому почалося відродження храму^[9]. Роками ведеться боротьба за повернення старого Успенського храму^[10].

Станом на 2023 рік настоятель храму - протоієрей Сергій Столярчук^[11].

• Таранец С. В. Старообрядчество города Киева и Киевской губернии. — К. : Национальная академия наук Украины, Институт Украинской археографии и источниковедения им. М. С. Грушевского, 2004. — 352 с. — ISBN 966-02-3386-8​.