Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Оконськ)
Церква Успіння Пресвятої Богородиці — чинна дерев'яна церква, пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний № 106-М/1)[4] в селі Оконськ Камінь-Каширського району Волинської області. Є характерним взірцем волинської дерев'яної тридільної одноверхої церкви XVIII століття[1][7]. Храм, збудований у 1752 році[3][2], є одним з небагатьох, де богослужіння не припинялися протягом усієї його майже 300-річної історії[1][8]. Розташована в центрі села, є його архітектурною домінантою[4]. Станом на червень 2023 року перебуває в користуванні громади Української православної церкви.[2] ІсторіяРанній періодНайдавніші згадки про село, яке тоді називалося Кукольська Воля, датуються 1607 роком.[1][7] У 1622 році село, вже під назвою Окно, було повністю спалене та пограбоване мінським воєводичем Яном Казимиром Пацом.[4][7] Ймовірно, тоді ж згоріла і перша дерев'яна церква, яку датують XVII століттям.[3][2] У документі 1806 року, що зберігався в храмі ще в кінці XIX століття, зазначалося, що церква існує в селі понад два століття.[4] У 1696 році парафія в Оконську належала до унійного Кашогородського деканату, а на початку XVIII століття перейшла до Луцького деканату.[4][1] Про давню церкву згадував польський природознавець Габріель Жончинський у 1721 році, описуючи місцеве джерело «Безодня» біля храму.[4][1] Будівництво сучасної церквиНову дерев'яну церкву на новому місці, дещо віддаленому від джерел, звели коштом громади у 1752 році.[4][2] Існують також версії про будівництво у 1718 році[4][1][8] або навіть раніше.[1][7] В довіднику 1914 року зазначалося: «Храм дерев'яний св. Успенський, ким і коли збудований невідомо, — тісний, прикрашений бідно; наполеглива потреба будівництва нового храму.»[3] На початку XIX століття парафія стала православною.[4][1] У 1840-х роках церкву відремонтували: укріпили стіни, зробили вертикальну шалівку, звели чотириколонний портик у стилі класицизму та, ймовірно, збудували нову дзвіницю.[4][1][7] При наступних ремонтах гонтове покриття замінили на бляшане.[3][4] XX—XXI століттяНа початку XX століття портик перетворили на закритий присінок.[4] У 1914 році громада планувала звести більший храм, але цьому завадила Перша, а згодом і Друга світова війни.[3][2] Під час Першої світової у храмі молилися солдати російської армії; збереглися книги з бібліотеки 200-го Іжорського піхотного полку, лампадка від саперного батальйону (1915) та Володимирська ікона Божої Матері.[4][8] Існує переказ, що взимку 1944 року німецькі війська зігнали всіх мешканців села до церкви, щоб спалити їх разом із храмом. Однак невідомий вершник привіз наказ, який врятував людей та церкву.[3][2] Церква залишалася чинною протягом усього радянського періоду.[1][8] У 1960-х роках, завдяки авторитету тодішнього настоятеля, храм не закрили, і він став прихистком для ікон та церковного начиння із закритих храмів району.[1][9] 3 квітня 1992 року рішенням Волинського облвиконкому № 76 церкву взято на державний облік як пам'ятку архітектури місцевого значення.[4] На початку 1990-х до вівтаря добудували муровану ризницю.[4][1] У 2017 році до 300-літнього ювілею храму на його території встановили пам'ятний знак та заклали капсулу часу для нащадків.[9] АрхітектураЦерква Успіння Пресвятої Богородиці є характерним взірцем волинської дерев'яної архітектури XVIII ст.[1][7] Це тридільна, одноверха споруда, всі зруби якої однакової ширини.[2][1] Габаритні розміри храму — 17,80×8,40 м.[4] Збудована на високому пагорбі з тесаних сокирою брусів без жодного цвяха.[1][8] Замість кам'яного фундаменту використані дубові пеньки (стендари).[1][10][11] Сучасного вигляду набула після ремонту у 1840-х роках, коли до західної стіни бабинця добудували чотириколонний портик як данину класицизму.[1][7] Іконостас датують XIX століттям.[3][1] Збереглися царські ворота XVIII століття.[1][8] На двох іконах початку XIX ст. є написи 1872 року про пожертву від Іллі Музики та Михайла Крещука.[4][1] З південного боку від церкви розташована дерев'яна двоярусна дзвіниця XIX ст., на другий ярус якої ведуть зовнішні сходи.[3][1] Настоятелі та парафіяльне життя
Церква є значним духовним осередком. Особливо велелюдно тут на Водохреще, коли до Оконська приїжджають тисячі людей за освяченою джерельною водою.[4][1][8] Метричні книги церкви за 1798—1938 роки зберігаються в Державному архіві Житомирської області.[12] Галерея
Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
_01_(YDS_3255).jpg)
_Bell_Tower_01_(YDS_3257).jpg)
_03_(YDS_3276).jpg)
Portal di Ensiklopedia Dunia
