Церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці (Кропивницький)

Церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці
Церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці
	Церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці (Кропивницький)
	48°31′02″ пн. ш. 32°15′22″ сх. д. / 48.51722222° пн. ш. 32.25611111° сх. д.
Тип споруди	церква
Розташування	Україна , Кропивницький
Архітектор	Тон Костянтин Андрійович
Засновник	купець Петро Щедрін
Початок будівництва	1824
Кінець будівництва	1849
Стиль	неоруський стиль
Належність	ПЦУ
Єпархія	Кропивницька єпархія ПЦУ
Стан	пам'ятка архітектури національного значення України (1199-Н)
Адреса	м. Кропивницький, вул. Юрія Олефіренка, 14
Епонім	Покрова Пресвятої Богородиці
	Церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці (Кропивницький) (Україна) Церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці (Кропивницький) (Кіровоградська область)
	Церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці — чинна мурована церква (ПЦУ)^[1] у місті Кропивницький.

Загальна інформація та опис

Церква Покрови Пресвятої Богородиці в Кропивницькому розташована в центральній частині міста, але водночас у затишній місцині — історичному передмісті Ковалівка за адресою:

вул. Юрія Олефіренка, буд. 14, Кропивницький—25006, Україна.

Храм побудований за проектом відомого російського архітектора Костянтина Тона. Займався будівництвом міський архітектор Андрєєв, який, ймовірно, спроектував план внутрішнього оформлення церкви.

П'ятибанний храм збудовано в неоруському архітектурному стилі. В інтер'єрі церкви збереглися фрагменти розпису художника Ф. С. Козачинського 2-ї половини XIX століття.

З історії храму

Перша церква на Ковалівці (тодішнє Єлисаветградське передмістя), згідно з церковними відомостями, було влаштовано в 1787 році — коштом парафіян і місцевих жителів Бульварної вулиці (нині вулиця Олефіренка) побудували дерев'яну православну церкву. 19 жовтня 1790 року священик Успенського Собору Дмитро Смолодович єдиний його престол освятив в честь Покрови Пресвятої Богородиці. Першим священиком храму був Федір Кедников (або Кедліков).

Той перший храм був не лише дерев'яним, а й не дуже великим, у зв'язку з чим уже 1824 року купець Петро Щедрін виділяє гроші на будівництво нового, кам'яного, у якому планувалося додати до вже існуючого престолу ще два — Вознесіння Христа Спасителя й апостола Петра.

Вже після смерті Щедріна будівництво церкви тривало за рахунок міської казни, й було завершене в 1849 році.

Для храму була відведена чимала ділянка землі, на якій старанням кліру й парафіян був розпланований сад. І хоча по другий бік залізниці була виділена територія під цвинтар, частина землі при Покровському храмі також використовувалася для поховання померлих храмових священнослужителів і найвидатніших парафіян. Дерев'яний же храм за ініціативою міщанина Петра Погорєлова та інших перенесли на кладовище за залізницею, посвятивши його іконі Богоматері.

У 1902 році архітектурний комплекс Свято-Покровського храму був доповнений двоповерховою будівлею в стилі класицизму. Тут стараннями настоятеля священика Сорокіна була відкрита однокласна церковна школа. Будівля збереглася дотепер.

Ковалівський Покровський храм був закритий 1932 року.

Від 1942 року служби в ньому поновилися, але на початку 1960-х років храм знову закрили.

Відтоді приміщення культової споруди використовували в найрізніший спосіб — тут ремонтували техніку, зберігали сіль і складували склотару.

У 1988 році церква повернена православним парафіянам в украй непридатному для відновлення служб стані. Не збереглася прилегла до храму історична територія, яка в 1960-ті роки була забудована 5-поверховими «хрущівками», знищені господарські споруди тощо. Таким чином, церковна територія скоротилася з 5 733 м² до 240 м².

Старанням багатьох людей служби в храмі Покрову Пресвятої Богородиці поновилися вже в 1989 році.

У Свято-Покровській церкві було здійснено відновлювальні роботи. Поставлений новий іконостас — різьблений, дерев'яний, подібний на той, що був у використанні в середині XIX століття і не зберігся в радянський час (художник Ігор Сиротюк, столяри: Сергій Куроп'ятник, Юрій Корня), зведена кам'яна огорожа.