Церква святого архістратига Михаїла (Чистилів)
Церква святого архістратига Михаїла в Чистилові — парафія і храм греко-католицької громади Великоглибочанського деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви в селі Чистилів Тернопільського району Тернопільської области. Історія церквиПервинну церкву в с. Чистилів освячено 6 травня 1755 року на честь святого Архистратига Михаїла. Церква була дерев'яною і згоріла навесні 1820 року через необережне поводження з вогнем у час Великодніх свят. У 1821 році парафіяни купили стару дерев'яну церкву в с. Чернихів (тепер Тернопільський район). У 1906 році вона була візована, канонізована і звільнилася від патронату графа Коритовського. Її обновлено, розписано, добудовано ґанок. У 1962 році церкву державна влада закрила. З 1755 по 1947 роки храм належав до УГКЦ. З 1947 року по 1962 рік використовувався московським православ'ям. У той час у селі діяло підпілля УГКЦ. Для вірних до 1956 року молитовні відправи проводив дяк Йосиф Старинський. 19 серпня 1982 року до церкви ввірвалася група невідомих людей і знищила будівлю. Частину вцілілого майна передали церкві сусіднього с. Плотича та Почаївському музею атеїзму і релігії. У приміщенні церкви відкрили виставку тернопільського художника Антона Журавля. У ніч з 31 січня на 1 лютого 1986 року комуністична влада організувала підпал дерев'яної церкви. Спочатку було підпалено храм всередині, а тоді «розтягнули» палаючу церкву, щоб вона згоріла дощенту. Перший камінь під фундамент теперішньої церкви заклали 20 квітня 1989 року. Будували храм усім селом, кошти збирали з кожного двору. Церкву святого Архистратига Михаїла 30 грудня 1990 року освятив на той час о. митрат Василій Семенюк. Єпископську візитацію парафії 27 січня 2008 року провів владика Василій Семенюк. З 25 листопада по 2 грудня 2007 року відбулася свята місія, яку проводили оо. Редемптористи. При парафії діють спільнота «Матері в молитві» та Вівтарна дружина. Парафія має у власності парафіяльний будинок, який розташований на церковному подвір’ї. Парохи
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia