Цечоєв Олександр Магометович

Олександр Цечоєв
Олександр Магометович Цечоєв
Олександр Цечоєв; Олександр Магометович Цечоєв
Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	10 квітня 1993; м. Харків, Україна
Смерть	29 липня 2022 (29 років); Оленівка, Донецька область, Україна; (Масове вбивство військовополонених російськими окупантами)
Національність	українець
Alma Mater	Харківський національний університет радіоелектроніки
Псевдо	«Смок»
Військова служба
Роки служби	2016–2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	МВС
Рід військ	Національна гвардія
Формування	«Азов»
Війни / битви	Російсько-українська війна (з 2014) Війна на сході України Бої за Широкине; Бої на Світлодарській дузі; ; Російське вторгнення в Україну (з 2022) Битва за Маріуполь (2022); ;
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня	Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»

Олександр Магометович Цечоєв (нар. 10 квітня 1993(19930410)^[1], м. Харків — пом. 29 липня 2022, селище Оленівка, Донецької області) — український військовослужбовець, молодший сержант Окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який відзначився під час відбиття російського вторгнення в Україну і загинув у полоні внаслідок терористичного акту, вчиненого в ніч проти 29 липня 2022 року російськими окупаційними військами на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня (2023 р., посмертно).

Життепис

Олександр Цечоєв народився 10 квітня 1993 року у Харкові. Його з братом-близнюком шкільні роки пройшли в Нововодолазькій школі-інтернаті на Харківщині.

Після школи Олександр вступив до Харківського національного університету радіоелектроніки, опанував професію програміста, за якою працював з 2012 до 2016 роки.

Ще 2014 року, коли почалась АТО, Олександр казав, що попереду – вторгнення московської орди, що росіяни не полишать своїх планів щодо захоплення українських земель. Він не мав жодних ілюзій, тому був максимально сконцентрованим і мотивованим на боротьбу та перемогу. Олександр заздалегідь знав, що коли він піде служити, то саме в «Азов». Потрапити на службу в «Азов» було спільною на двох із братом метою – вони збирали інформацію про підготовку, ставлення до бійців і матеріальну базу підрозділу, тому для них вибір був очевидним. Проте Ілля Цечоев в “Азові” прослужив недовго, а Олександр залишався у лавах полку до самої смерті.

	Він потрапив до нашої мінометної сімʼї одразу після «Курсу молодого бійця». Веселий і добрий хлопець, дуже розумівся в техніці. Певний період був у нас батарейним звʼязківцем, але ніколи не відмовлявся допомогти в роботі мінометних обслуг…
— «Шторм», товариш по службі

Брав участь у боях за Красногорівку у 2017, Павлопіль у 2018 та на Світлодарській дузі у 2019. І хоча служба займала левову частину його життя, «Смок» продовжував розвиватися у програмуванні. У вільний час грав на комп’ютері або читав книги, через це Сашкові навіть ніколи було повноцінно поспати та перепочити. А ще «Смок» поглиблено вивчав біржі криптовалют: інвестував, аналізував та купував цікаві йому пропозиції.

	Спільне проживання з ним виглядало так: цікаво, що сьогодні він буде робити? Подобалося все, що було пов’язане з програмуванням. Ремонтувати та налаштовувати комп’ютери й ноутбуки — то була його улюблена справа. Дуже цікавився технікою. Навіть не розуміючи, як це працює і як його полагодити, він намагався шляхом спроб і помилок в усьому розібратися та зробити, щоб зламане почало працювати…
— «Вайчик», товариш по службі

У лютому 2022 року Олександр мав звання молодшого сержанта і був командиром відділення управління взводу управління гаубичного артилерійського дивізіону. Навалу росіян зустрів 24 лютого в Маріуполі. 15 квітня «Смок» з іншими оборонцями брав участь в прориві з правого берега на «Азовсталь».

	Він збирався 2022 року звільнятися, тому передавав мені всі свої знання. До закінчення контракту залишалося десь півроку, але почалась повномасштабна війна. І запам’ятався Сашко і під час боїв в Маріуполі, і під час перебування на «Азовсталі» тим, що не втрачав позитиву і не впадав у відчай. Людина з гарною витримкою…
— «Флейм», товариш по службі

	Коли в Маріуполі «накривався» зв’язок і потрібно було його ремонтувати, Сашко без вагань ліз на дах. Ніколи не відмовлявся, попри те, що навколо була безперервна стрілянина, все вибухало. За годину повертався цілим, неушкодженим і роботу свою зробив. Дійсно був фартовим… На жаль, цього фарту не вистачило в Оленівці…
— «Кот», товариш по службі

Після боїв за Маріуполь і героїчної оборони «Азовсталі» 20 травня 2022 року за наказом вищого військового керівництва заради збереження життя людей Дмитро вийшов з побратимами з «Азовсталі» та потрапив у так званий «полон за домовленістю». Утримувався на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120 в окупованому селищі Молодіжному, що неподалік колишнього адміністративного центру селищної ради смт Оленівки колишнього Волноваського (нині – Кальміуського) району Донецької області, де окупанти утворили фільтраційну в’язницю. У полоні «Смок» також був «на позитиві», не втрачав надії і навіть планував після виходу на волю активно займатися спортом та улюбленим програмуванням.

Докладніше: Масове вбивство полонених в Оленівці

У ніч на 29 липня 2022 року прийняв мученицьку смерть у полоні внаслідок масового вбивства військовополонених, влаштованого окупантами у колонії в Оленівці^[1].

Родина

З полону Олександр кілька разів телефонував додому (декому з українських воїнів вдалося пронести у неволю телефони) і спілкувався з рідними. Від Іллі дізнався, що він та ще один його рідний брат також пішли захищати рідну землю. «Смок» намагався їх відмовити, на що брати йому сказали, що не можуть інакше…

Нагороди

орден «За мужність» ІІІ ступеня (3 листопада 2023 р., посмертно) – за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові^[2].
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»