Цзіндечжень

Цзіндечжень кит. 景德镇市
Основні дані
29°17′39″ пн. ш. 117°12′13″ сх. д. / 29.294167° пн. ш. 117.203611° сх. д. / 29.294167; 117.203611
Країна	Китай
Регіон	Цзянсі
Поділ	Changjiang Districtd, Zhushan Districtd, Fuliang Countyd, Лепін[d]
Площа	5262,17 км²
Населення	1 673 200 осіб (2018)[1], 1 618 979 осіб (2020)[2]
Висота НРМ	35 м
Міста-побратими	Фаенца (20 квітня 2013)[3], Аріта, Сето, Ічхон, Чаоян (район), Округ Дунченd, Ізник[4]
Телефонний код	(+86) 0798
Часовий пояс	UTC+8
GeoNames	1805679
OSM	r3224017  ·R
Поштові індекси	333000
Міська влада
Вебсайт	jdz.gov.cn
Мапа
Цзіндечжень Цзіндечжень (Китайська Народна Республіка)
Цзіндечжень Цзіндечжень (Цзянсі)
Цзіндечжень у Вікісховищі

Цзіндечжень (кит.: 景德镇) — міська агломерація на північному сході провінції Цзянсі, Китайська Народна Республіка. Місто має площу 5263 км ², де мешкає бл. 1 530 000 осіб (на кінець 2004 р.)

Місто має добре документовану історії, котра налічує більш ніж 2000 років. Цзіндечжень — уславлене в Китаї та в світі місто як «Порцелянова столиця». Близькість до річки Янцзи зробило місто важливим портом і відомим центром експорту ремісничої і порцелянової продукції в різні країни світу ще в сиву давнину.

Місто виникло в долині між високими горами. Вони і виконували функцію природної фортеці, навіть в середньовіччя місто так і побудувало фортечних мурів. В роки династії Хань місто мало назву Сіньпін 新平, змінило кілька назв протягом династії Тан (Сіньчан 新昌, 621; Чаннань 昌南, 716). Сучасну назву місту було надано імператором Північної Сун Чжень-цзуном (правл. 997—1022), один з періодів правління якого (1004-7) мав девіз Цзін де 景德.

В 19 ст. Цзіндечжень отримав статус окружного центра. По створенню Китайської Народної республіки він став окружним центром. 28 лютого 1982 року Цзіндечжень було включено до переліку двадцяти чотирьох національних, історично значущих і культурних центрів Китаю, що сприяло розвитку місцевої туристичної галузі.

Цзіндечженю надзвичайно пощастило на працьовитих мешканців та природні копалини. Неподалік були знайдені глинозем та каолін, головні речовини в рецептурі порцелянової сировини. Вони і обдаровані ремісники стануть головним багатством місцевості, бо приблизно з 1 століття нашої ери тут розпочато виробництво кераміки і, згодом, порцеляни. Удосконалення виробництва і печей приведуть до появи уславленої китайської порцеляни, відомої на всіх континентах. Її швидко оцінили феодали Китаю.

Порцелянові майстерні Цзіндечженя були головними постачальниками китайських імператорів. Це були особливі вази з драконами, котрі мали по п'ять пазурів. Ніхто з громадян в феодальному Китаї не мав права володіти такими вазами.

З китайською порцеляною познайомились португальські мореплавці і вивезли перші великі партії продукції в Західну Європу. Це породило моду на коштовну порцеляну, бо її наділяли магічними властивостями знешкоджувати отрути. Мода на китайську порцеляну роками підтримувалась і секретами її виготовлення, котрий століттями не розголошували. Порцеляну Цзіндечженя караванами везли в арабські країни, та так званим морським Шовковим шляхом в Індію і в Європу. Саме порцеляна Цзіндечженя сформувала уяву західноєвропейців про китайську порцеляну як таку, хоча в Китаї були і працювали й інші керамічні і порцелянові центри.

Умовно порцеляну Цзіндечженя розділяли на:

• білу
• блакитну
• багатоколірну тощо.

Низ таких ваз і посуду не вкривали поливою. Саме на цих ділянках ставлять марки, які розпізнають знавці-митці і науковці. Вимоги до порцеляни майстерень Цзіндечженя були надзвичайні. Посуд з відхиленнями від стандарту оглядали і розбивали на місті. Археологи розкопали смітники і реставрували розбиті вази. Відтепер в музеях існують як «стандартні», так і нестандартні вази 12-14-18 століть.

• 
  М'яка порцеляна Цзіндечженя, «Рожева родина», 1736–1796 рр., період Куанлонг.
• 
  Розпис кобальтом, Цзіндечжень, середина 14 століття.
• 
  Таріль з виноградним малюнком, династія Мін, 15 століття, Цзіндечжень, печі (Jiangxi). Британський музей.
• 
  Ваза для вина з червоними карпами і водоростями, 16 століття, Цзіндечжень. Художній музей Волтерс.

В 20 ст. виробництво місцевої кераміки і порцеляни не припинилось. В місті засновано і діє Порцляновий інститут Цзіндечжень (景德镇陶瓷学院). Це єдиний заклад вищої освіти у Китаї, який спеціалізується на вивченні порцеляни та вихованні фахівців порцелянового виробництва.

Окрім порцелянового виробництва, приділяють увагу іншим галузям промисловості. Цзіндечжень — центр виробництва компресорів для холодильників, по випуску гелікоптерів, по видобутку мінеральних копалин тощо.

Цзіндечжень і навколишні поселення — відомий центр сільськогосподарської продукції провінції Цзянсі. Тут збирають багаті врожаї рису, вирощують коттон, товарне зерно і свиней. Округ Фулян відомий вирощуванням чайних кущів і переробкою чайної сировини. Вирощування чайних кущів в провінції має давню традицію і відоме щонайменше одну тисячу років. Містечко Лепін — місцевий центр вирощування овочів, котрі вивозять також в інші регіони Китаю. Загальна кількість вирощених овочів досягла 620 000 тонн на 2007 рік. Городи містечка і округа Лепін за вказівкою Міністерства сільського господарства Китаю визнано демонстративними ділянками по вирощуванню екологічно чистої продукції.

• Район Чанцзян (昌江区)
• Район Чжушань (珠山区)
• Місто Лепін (乐平市)
• Повіт Фулян (浮梁县)

В 20 ст. зроблено усе можливе для перетворення міста в важливий транспортний вузол краю. Місто пов'язане з сусідніми і віддаленими містами не тільки по воді. На перші місця вийшли залізничні й повітряні сполучення

• Музей порцеляни Цзіндечженя
• Сад китайської порцеляни
• Керамічний центр Яолі поблизу міста

• Арита, Японія
• Делфт, Нідерланди
• Редбридж, Велика Британія

• Official site of Jingdezhen Government офіційний сайт уряду Цзіндечжень (англ. та китайською)
• Curtis, Julia B., Stephen Little & Mary Ann Rogers, Trade taste and transformation, Jingdezhen porcelain for Japan, 1620—1645, New York, China Institute Gallery, 2006. ISBN 0-9774054-0-0