Цикли прелюдій Бориса Лятошинського
Борис Лятошинський є автором трьох циклів прелюдій:
Усі ці цикли між собою споріднені, оскільки прелюдії, які їх складають, композитор написав приблизно в один час (воєнні роки), і на час створення цих прелюдій Лятошинський в деяких випадках планував інший поділ на опуси (цикли), ніж той, який він обрав згодом за остаточний. Історія створенняПерші фортепіанні твори Борис Лятошинський написав ще в зовсім юному віці — 15 років[1]. Серед ранніх творів є і Прелюдія соль-дієз мінор (завершена 24 січня 1914), а також Траурна прелюдія (завершена 19 жовтня 1920). Подальші твори цього жанру композитор об'єднував у цикли. П'єси, які складають ці цикли, композитор написав у час Другої світової війни, протягом 1942—43 рр. В цей період Лятошинський перебував у Саратові, куди була частково евакуйована кафедра композиції Московської консерваторії; Лятошинський провадив там викладацьку роботу. Композитор в той час також брав участь у роботі організованої в Саратові радіостанції ім. Тараса Шевченка[2]. Окрім Прелюдій протягом цих років він написав ще ряд значних творів, зокрема «Український квінтет», Сюїту для квартету дерев'яних духових інструментів, Четвертий струнний квартет, Тріо №2, Сюїту на українські народні теми для струнного квартету, ряд романсів на слова Максима Рильського і Володимира Сосюри, створив велику кількість аранжувань українських народних пісень. Серед рукописів Лятошинського того періоду є 8 фортепіанних прелюдій, а також ще 2 вважаються втраченими. Рукописи цих п'єс позначені римськими цифрами парами:
Очевидно, композитор уже при створенні уявляв ці твори частиною циклу. Згодом композитор переосмислив групування й нумерацію прелюдій, і таким чином утворилось кілька циклів прелюдій[3], і щонайменше дві із них увійшло в цикл П'ять прелюдій op. 44:
Отже усі прелюдії були написані приблизно в один час — період війни, і їхня музика зберігає глибокий трагізм війни як явища[5]. Характеристика прелюдійТри прелюдії op. 38
Дві прелюдії op. 38 bis
П'ять прелюдій op. 44
Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia