Цирцея (картина Вотергауса)
«Цирцея» [2] [3](лат. Circe Invidiosa) — картина англійського художника Джона Вільяма Вотерхауса, написана в 1892 році. Полотно входить в колекцію Художньої галереї Південної Австралії в Аделаїді, де знаходиться ще одна картина художника «Фаворити імператора Гонорія»[4]. Сюжет і описЛегенда про Цирцею, Главка і Сциллу бере свій початок в книзі XIV «Метаморфоз». 51] Тиха та скромна була під навислою скелею заводь - 52] Скілли улюблений схов. Од запеклості неба і моря 53] Німфа тікала туди, коли сонце, підбившись найвище, 54] Тіні гірських верховин і дерев найкоротше втинало. 55] Води затону цього каламутить богиня; отруту 56] Ллє чародійну туди і шкідливого кореня соком 57] Скроплює, й тричі по дев'ять разів повторяє, чаклунка, 58] Темні, лиш їй зрозумілі слова заклинальної пісні. 59] Скілла прийшла і пірнула до пояса в води затону. 60] Раптом, жахнувшись, довкіл живота свого бачить, неначе 61] Звірі якісь гавкотять. Як повірити їй, що ці пащі - 62] їй же належать тепер? Утекти, захиститись, відбитись 63] Хоче від лютих собак, але всюди з собою їх тягне. 64] Мацає поперек, ноги і стегна, усе своє тіло,- 65] Що не мацнула б, однак,- натрапляє рукою на хижі 66] Пащі й на пащах стоїть; животом, що наїжився ними, 67] Лоном, боками - на спини таких же натискує звірів.[5] Вотерхаус показує Цирцею, яка витає над водою в печері і виливає яскраво–зелений трунок у воду затону. Жахливе перетворення йде повним ходом: під ногами Сцилли у вируючій глибині в’ються темні сили, які перетворюють її в морське страховисько через те, що Главк знехтував романтичними почуттями богині, прагнучи любові Сцилли. Однак, ні людська постать Сцилли, ні монстри не є тут головними. Увагу привертає сила Цирцеї, її ревнощі, які керують цією сценою. АналізКартина — данина поваги Овідію, де Вотерхаус показує поетичну класику художніми засобами. Ентоні Хобсон описує картину, як таку, яка «наділена аурою небезпеки, пов'язаної з кольоровою гамою глибокого зеленого і синього, так добре використаною [Вотерхаусом]» [6]. Ці кольори «близькі до вітражів або коштовностей» згідно Глісона Уайта[7]. Джудіт Ярналл, також, поділяє думку про колір і згадує «цілісність ліній» в картині. Вона каже, що взяті разом перші дві Цирцеи Вотерхауса піднімають питання: «Вона богиня чи жінка?»[8]. Цирцея ілюструє експерименти Вотерхауса з архетипом фатальної жінки. З іншого боку, Кріс Вудс стверджує, що зображена Вотерхауса Цирцея не є повністю злим, руйнівним або жахливим персонажем, як в картинах з жіночими міфологічними фігурами Гюстава Моро або інших європейських символістів, а показана трагічною постаттю: вона «Не в силах впоратися з тим, що робить, і швидше за все шкодує про це»[9]. Див. також•«Чарівниця» •«Ехо і Нарцис» Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
