Цифрова грамотність

Цифрова грамотність — здатність людини знаходити, оцінювати та передавати інформацію за допомогою друку або цифрових медіаплатформ. Цифрова грамотність поєднує в собі як технічні, так і когнітивні здібності, та полягає у використанні інформаційних і комунікаційних технологій для створення, оцінки та обміну інформацією.[1]

Область застосування

Цифрова грамотність спочатку була зосереджена на цифрових навичках і автономних комп'ютерах, але з появою Інтернету та соціальних мереж фокус змістився на активне використання мобільних пристроїв для досягнення своїх навчальних, професійних та інших цілей.[2]

Освіта

Цифрові навички стали невід'ємною частиною сучасного життя. Завдяки різним цифровим інструментам і пристроям, таким як смартфони, планшети й комп'ютери, і дорослі користувачі, і діти мають безліч можливостей для навчання, розвитку і самореалізації.[3]

Деякі переваги використання цифрових інструментів в освіті включають:

  • Доступ до інформації: Можливість швидко знаходити потрібну інформацію через інтернет.
  • Інтерактивне навчання: Використання освітніх додатків і платформ, що роблять навчання цікавим і захоплюючим.
  • Комунікація: Легкий зв'язок з викладачами та однокласниками через електронну пошту, чати та відеоконференції.
  • Творчість: Створення власного цифрового контенту, такого як блоги, відео чи графіка.

Цифрові навички відкривають широкі можливості для саморозвитку та досягнення успіху в сучасному світі.

Історія

Термін «цифрова грамотність» пов'язують із американським письменником і журналістом Полом Гілстером та його монографією «Digital Literacy» («Цифрова грамотність»), виданої у 1997 р.[4] Автор трактував термін як здатність критично засвоювати та використовувати інформацію, одержувану за допомогою комп'ютера у різній формі з широкого діапазону джерел.

Гілстер вважав інформаційну грамотність, комунікативні компетенції, креативні компетенції та медіаграмотність складовими частинами цифрової грамотності.

Бурхливий розвиток комп'ютерних технологій призвів до дуже широкого впровадження цифровізації у повсякденність. Те, що раніше вважалось необхідним лише для фахівців, досить швидко почало впливати на багатьох людей у самих різних сферах.

А. Мартін та Д. Мадіган у статті «Цифрова грамотність у навчанні» (2007 р.) уточнили та розширили визначення терміну — усвідомлення, встановлення та здатність окремих осіб належним чином використовувати цифрові інструменти та засоби для ідентифікації, доступу, управління, інтеграції, оцінки, аналізу та синтезу цифрових ресурсів, для побудови систем нових знань, а також спілкування з іншими людьми[4].

Див. також

Примітки

  1. Digital Literacy – Welcome to ALA's Literacy Clearinghouse. literacy.ala.org. Процитовано 30 січня 2025.
  2. Lynch, Matthew (25 липня 2022). Digital Literacy Training Improves Mobile Learning Outcomes. The Tech Edvocate (амер.). Процитовано 30 січня 2025.
  3. Міністерство освіти і науки України, МОН України; Тернопільський національний педагогічний університет, імені Володимира Гнатюка; Ченстоховський, політехнічний університет; Опольський, політехнічний університет; Академія Технічно-Гуманістична міста Бельско-Бяла, АТГББ; Жешувський університет, (Республіка Польща); Остравський університет, (Чехія); Інститут модернізації змісту освіти, МОН України; ІІТЗН, НАПН України (2022). Сучасні цифрові технології та інноваційні методики навчання: досвід, тенденції, перспективи. Матеріали ІX Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції (м. Тернопіль, 28 квітня, 2022) (укр.). м. Тернопіль, Україна: Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка.
  4. а б Князєва, Марина Олексіївна. Основні складові цифрової грамотності педагога. Електронна бібліотека НАПН України.
Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya