Цівчинська Алла Аполлонівна
Цівчинська Алла Аполлонівна (14 (27) травня 1912, Олександрія, Херсонська губернія — 13 травня 1997, Нью-Йорк) — українська письменниця. ЖиттєписНародилася 27 (за старим стилем 14) травня 1912 року в Олександрії Херсонської губернії. Рано втратила батька[1]. Навчалася в Олександрійській агрономічній школі[2]. Потім в Одеському інституті профосвіти (1930—1933), та Київському держуніверситеті (1933—1934), де познайомилася із Миколою Зеровим. Учителювала. У роки війни була депортована як остарбайтерка до Німеччини. У 1950 році прибула до Австралії, у 1959 році — до США. Мешкала у місті Нью-Йорк. У 1965—1977 роках працювала коректоркою в газеті «Новое русское слово». Власним коштом видала повість про Миколу Зерова «Незабутнє, немеркнуче…». Померла в 1997 році. РодинаБатько — Аполлон Іванович Цівчинський (помер 1919 р. від холери[2]) — нотаріус в Олександрії. У 1886 р. був одним із засновників Міської громадської бібліотеки та членом її першої дирекції.[3] Переслідув російською імперською владою за поширення демократичних ідей. У ХХІ столітті певний час помилково вважався будівничим та власником цегляного приміщення міського театру.[4][5] У 2024 році в Олександрії на честь нього було названо вулицю. Мати — Олена (до шлюбу Бачинська, після Другої світової війни жила в Олександрії[2], померла бл. 2 серпня 1971). Дід по матері — народний учитель в Олександрії Опанас Васильович Бачинський (помер 1934 р.), що майже 50 років віддав навчанню олександрійських дітей, завідувач першого міського приходського училища[6]. Бабуся — Улита Павлівна (померла 1917 р.). Дядько по матері Михайло Бачинський в молодості товаришував з Миколою Зеровим[1]. Другий дядько — Костянтин, закінчив Київський університет, вчителював (помер 1921 в Одесi вiд «голодного тифу»).[2] ТворчістьАвтор повістей «Незабутнє, немеркнуче…» (1962), «Сніжинки в хуртовині» (1979), «Край дороги» (1983), «Зоя — життя» (б. р.). Окремі видання
Посилання
Література
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
