Чарльз Ферстер

Чарльз Ферстер
Народився	1 листопада 1922(1922-11-01)[1][2]  Фріголд-Боро, Нью-Джерсі, США
Помер	3 лютого 1981(1981-02-03)[1][2] (58 років)  Вашингтон, США
Країна	США
Діяльність	психолог
Alma mater	Колумбійський університет Ратґерський університет
Галузь	психологія
Заклад	Джорджтаунський університет

Чарльз Боріс Ферстер (англ. Charles Bohris Ferster; нар. 1 листопада 1922(19221101), Фріголд-Боро, США — 3 лютого 1981, Вашингтон, США)  — американський психолог; піонер у галузі прикладного аналізу поведінки. Розвинув концепцію «навчання без помилок». Видав у співавторстві з Берресом Скіннером революційну книгу «Графіки підкріплення» (1957).

Народився 1 листопада 1922 року у місті Фріголд-Боро, що в штаті Нью-Джерсі. Був другим сином у сім'ї Джуліуса та Моллі Ферстер.

У 1947 році отримав ступінь бакалавра в Університеті Рутгерса, за рік після цього — ступінь магістра в Колумбійському університеті.

Довгий час працював з Берресом Скіннером в Гарвардському університету (1950—1955), де вони разом заснували журнал експериментального аналізу поведінки^[en][3].

Перебуваючи в Гарварді, він почав використовувати свій «безпомилковий метод» навчання на тваринах, а також використовував терапію модифікації поведінки на пацієнтах з депресією та ожирінням.

У 1955—1957 рр. — працює в лабораторії Єркса, що в Атланті, штат Джорджія.

У 1958 році отримав ступінь доктора філософії у Колумбійському університеті.

Працюючи в медичній школі університету Індіани з 1957 по 1962 рік, Ферстер почав використовувати безпомилковий метод навчання на дітях з аутизмом.^[4]

У 1962—1968 рр. — працює в Інституті дослідження поведінки, що у Сілвер-Спрінзі, Меріленд. Спочатку як виконавчий директор, згодом як заступник директора, пізніше — як старший науковий співробітник.

У 1967—1968 рр. — професор психології Джорджтаунського університету (Вашингтон, округ Колумбія).

З 1969 року і до смерті — професор психології Американського університету (там само).

Помер 3 лютого 1981 року у віці 58 років у Вашингтоні, округ Колумбія.

Робота Ферстера вплинула на інших дослідників у галузі прикладного аналізу поведінки, таких як Дональд Бер^[en], Сідні Біжу^[en], які разом заснували журнал прикладного аналізу поведінки^[en] в Університеті Канзасу, а також на Івара Ловааса^[en], який практично застосовував процедури Ферстера у лікуванні дітей-аутистів в Каліфорнійському університеті, а також розробив методику раннього інтенсивного поведінкового втручання.

Був двічі одружений.

Від першого шлюбу з Мерилін Ферстер мав чотирьох дітей — Білла, Андреа, Сем та Уоррен.

Еліс Зенофф Ферстер, професорка права університету Джорджа Вашингтона — друга дружина.

• «Графіки підкріплення» (у співавторстві з Берресом Скіннером), 1957 р.;
• «Вступ до науки про поведінку людини», 1963 р.;
• «Принципи поведінки», 1968 р.

• «Використання вільного операнта в аналізі поведінки», 1953 р.;
• «Позитивні зміцнення та поведінкові дефіцити дітей з аутизмом», 1961 р.;
• «Довільне та природне підкріплення», 1967 р.;
• «Експериментальний аналіз клінічних явищ», 1972 р.;
• «Клінічне підкріплення», 1972 р.;
• «Психотерапія з позицій біхевіориста», 1972 р.;
• «Функціональний аналіз депресії», 1973 р.;
• «Контроль прийому їжі, поведінкові методи лікування ожиріння», 1977 р.;
• «Лабораторна модель психотерапії», 1979 р.

• Article by B.F. Skinner (англ.)
• P.B. Dews on Behavioral Pharmacology and C.B. Ferster (англ.)
• JEAB's First Editorial Board (англ.)

• Fred S. Keller. Charles Bohris Ferster (1922—1981), An Appreciation // Journal of the Experimental Analysis of Behavior, 1981. — Vol. 36. — P. 299—301 (англ.)
• B.F. Skinner. Charles B. Ferster — A personal memoir // Journal of the Experimental Analysis of Behavior, 1981. — Vol. 35. — P. 259—261 (англ.)

Це незавершена стаття про психолога. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.