Чемпіонат Європи з футболу 2020

Чемпіонат Європи з футболу 2020
Команд	55 (кваліфікація) (у фінальній частині: 24)
Господар(і) турніру	Європа 11  Азербайджан  Англія Данія  Іспанія  Італія  Нідерланди  Німеччина  Росія  Румунія  Угорщина Шотландія
Місця проведення	11 стадіонів (в 11 містах)
Час проведення	11 червня — 11 липня 2021 (фінальна частина) березень – листопад 2019 (кваліфікація)
Чемпіон	Італія (вдруге)
2-е місце	Англія
Зіграно матчів	51
Забито м’ячів	142 (2,78 за матч)
Кількість глядачів	1 099 278 (21 554 у середньому)
Найкращий бомбардир	Патрік Шик Кріштіану Роналду (по 5 голів)
Найкращий гравець	Джанлуїджі Доннарумма
← 2016 2024 →

Чемпіонат Європи з футболу 2020 року, або скорочено Євро-2020^[1] — 16-й чемпіонат Європи з футболу, який відбувався від 11 червня до 11 липня 2021 року. Планували провести турнір у червні—липні 2020 року, однак через пандемію COVID-19 у Європі змагання відтермінували на рік. Попри це, вирішили зберегти оригінальну назву чемпіонату «Євро-2020».^[2][1]

Турнір відбувся в 11 різних містах 11-ти країн Європи^[⇨]. Португалія захищала свій титул, але поступилася в 1/8 фіналу збірній Бельгії.^[3] Уперше в історії турніру застосовується система VAR.^[4]

У фіналі, що відбувся 11 липня 2021 року на стадіоні «Вемблі» в Лондоні, який приймав його вдруге після Євро-1996, перемогу здобула збірна Італії над збірною Англії в серії післяматчевих пенальті з рахунком 3:2, основний та додатковий час завершився внічию 1:1.

Виявляли бажання приймати Євро-2020:

•  Болгарія і  Румунія^[5]. Ці країни раніше не брали участь у боротьбі за прийняття Євро.
•  Чехія і  Словаччина^[6]. Чехія раніше намагалася подати спільну заявку з Австрією на Євро-2008, але в останній момент поступилася місцем Швейцарії. Словаччина раніше не брала участь у боротьбі за прийняття Євро.
• Шотландія,  Ірландія та Уельс. Ірландія і Шотландія раніше безрезультатно намагалися прийняти Євро-2008. Уельс уперше бере участь у боротьбі за прийняття Євро.
•  Боснія і Герцеговина,  Хорватія і  Сербія^[7] . Боснія і Герцеговина й Хорватія як незалежні країни невдало боролися за Євро-2008, а Хорватія з Угорщиною безрезультатно боролися за Євро-2012. Сербія і Хорватія з урахуванням досягнень Югославії вже проводили подібний турнір у 1976 році (матчі проходили в Белграді й Загребі).
•  Албанія і  Греція. Греція спільно з Туреччиною безрезультатно намагалася прийняти Євро-2008.
• Скандинавія:  Данія, Норвегія,  Фінляндія,  Швеція. Раніше вони спільно намагалися прийняти Євро-2008, але їхню заявку не прийняли. Безуспішною була й спроба прийняти Євро-2016.
•  Нідерланди^[8]. Раніше приймали чемпіонат Європи-2000 (разом із Бельгією). Також із Бельгією невдало боролися за чемпіонат світу 2018.
•  Іспанія та  Португалія. Іспанія приймала першість Європи в 1964 році, Португалія також приймала чемпіонат Європи у 2004 році. Після невдалої заявки на чемпіонат світу 2018 можуть спробувати прийняти першість, проте ходять непідтверджені чутки, що Іспанія сама готова прийняти чемпіонат Європи.
•  Бельгія. Приймала чемпіонат Європи 1972 року самостійно й чемпіонат Європи 2000 року нарівні з Нідерландами, також боролася спільно з ними за чемпіонат світу 2018 року.
•  Угорщина^[9]. Невдало боролася за Євро-2008 і Євро-2012.
•  Туреччина^[10]. Раніше спільно з Грецією намагалася отримати Євро-2008, а потім невдало боролася окремо за Євро-2012 і Євро-2016.
•  Італія і  Словенія^[11]. Італія двічі приймала першість Європи: у 1968 і 1980 роках. Словенія навіть у складі Югославії не приймала матчі Євро-1976. Ці країни вели переговори з Хорватією.
•  Грузія та  Азербайджан^[12].

30 червня 2012 року на пресконференції напередодні фіналу Євро-2012 президент УЄФА Мішель Платіні запропонував провести Євро-2020 не в одній чи кількох країнах-господарках, а у «12 або 13 містах» по всій Європі.^[13] УЄФА вже використовує подібну систему для елітного раунду Юнацьких чемпіонатів Європи (U-17), де кожна із семи груп проводить матчі в іншій країні.

6 грудня 2012 року УЄФА оголосила, що Євро-2020 відбудеться у різних містах Європи, таким чином буде відзначено 60-річчя існування турніру.^[14][15] Вибір міст, які прийматимуть матчі, не означає автоматичну кваліфікацію на турнір для цих країн.

Автоматичної кваліфікації країни-організатора не було — усі 55 національних збірних УЄФА, у тому числі 11 національних команд, чиї країни проводять матчі, брали участь у відборі за 24 місця у фінальному турнірі.^[16][17] Оскільки міста, що приймають турнір, були призначені УЄФА у вересні 2014 року, перед відбірковими матчами Євро-2020, деякі національні збірні з країн, у чиїх містах проводяться матчі турніру, не пройшли кваліфікацію на фінальний турнір.

Основний кваліфікаційний процес почався в березні 2019 року, а не відразу у вересні 2018 року після чемпіонату світу з футболу 2018 року, як це відбувалось раніше, і завершився в листопаді 2019 року. Формат залишився здебільшого тим же, хоча в основному процесі відбору були визначені тільки 20 з 24 місць у фінального турніру. Після прийому Косово в УЄФА у травні 2016 року оголосили, що 55 членів розподілять на 10 груп після завершення групового етапу Ліги націй УЄФА 2018—2019, і кошики при жеребкуванні будуть формуватися на основі загального рейтингу Ліги націй. Сформували п'ять груп з п'яти команд і п'ять груп із шести команд з обов'язковою умовою, що учасники фіналу чотирьох Ліги націй УЄФА 2018—2019 будуть відправлені до груп з п'ятьма командами (для того, щоб вони могли брати участь у фіналі чотирьох в червні 2019 року). Дві кращі команди в кожній групі отримали прямі путівки на фінальний турнір Євро-2020. Відбіркові матчі були зіграні в березні, червні, вересні, жовтні та листопаді 2019 року.^[18]

Зі створенням Ліги націй УЄФА, починаючи з 2018 року,^{[19][18][20][21]} Ліга націй УЄФА 2018—2019 пов'язана з кваліфікацією Євро-2020, надаючи командам ще один шанс отримати кваліфікацію на турнір. Чотири команди з кожної ліги, які не кваліфікувалися на фінальний турнір, змагалися в плей-оф їхньої ліги, що відбувся в березні 2020 року. Кожен шлях складався з одноматчевих півфіналів і одноматчевого фіналу. Переможці чотирьох шляхів плей-оф приєдналися до 20 команд, які вже пройшли кваліфікацію на Євро-2020.^[21]

Збірна[A]	Кваліфікувалась як	Дата кваліфікації	Участі у фінальних турнірах[B]
Бельгія	I1 !Переможець групи I	02019-10-1010 жовтня 2019	5 (1972, 1980, 1984, 2000, 2016)
Італія	I1 !Переможець групи J	02019-10-1212 жовтня 2019	9 (1968, 1980, 1988, 1996, 2000, 2004, 2008, 2012, 2016)
Росія	I1 !Друге місце групи I	02019-10-1313 жовтня 2019	11[C] (1960, 1964, 1968, 1972, 1988, 1992, 1996, 2004, 2008, 2012, 2016)
Польща	I1 !Переможець групи G	02019-10-1313 жовтня 2019	3 (2008, 2012, 2016)
Україна	I1 !Переможець групи B	02019-10-1414 жовтня 2019	2 (2012, 2016)
Іспанія	I1 !Переможець групи F	02019-10-1515 жовтня 2019	10 (1964, 1980, 1984, 1988, 1996, 2000, 2004, 2008, 2012, 2016)
Франція	I1 !Переможець групи H	02019-11-1414 листопада 2019	9 (1960, 1984, 1992, 1996, 2000, 2004, 2008, 2012, 2016)
Туреччина	I1 !Друге місце групи H	02019-11-1414 листопада 2019	4 (1996, 2000, 2008, 2016)
Англія	I1 !Переможець групи A	02019-11-1414 листопада 2019	9 (1968, 1980, 1988, 1992, 1996, 2000, 2004, 2012, 2016)
Чехія	I1 !Друге місце групи A	02019-11-1414 листопада 2019	9[D] (1960, 1976, 1980, 1996, 2000, 2004, 2008, 2012, 2016)
Фінляндія	I1 !Друге місце групи J	02019-11-1515 листопада 2019	0 (дебют)
Швеція	I1 !Друге місце групи F	02019-11-1515 листопада 2019	6 (1992, 2000, 2004, 2008, 2012, 2016)
Хорватія	I1 !Переможець групи E	02019-11-1616 листопада 2019	5 (1996, 2004, 2008, 2012, 2016)
Австрія	I1 !Друге місце групи G	02019-11-1616 листопада 2019	2 (2008, 2016)
Нідерланди	I1 !Друге місце групи C	02019-11-1616 листопада 2019	9 (1976, 1980, 1988, 1992, 1996, 2000, 2004, 2008, 2012)
Німеччина	I1 !Переможець групи C	02019-11-1616 листопада 2019	12[E] (1972, 1976, 1980, 1984, 1988, 1992, 1996, 2000, 2004, 2008, 2012, 2016)
Португалія	I1 !Друге місце групи B	02019-11-1717 листопада 2019	7 (1984, 1996, 2000, 2004, 2008, 2012, 2016)
Швейцарія	I1 !Переможець групи D	02019-11-1818 листопада 2019	4 (1996, 2004, 2008, 2016)
Данія	I1 !Друге місце групи D	02019-11-1818 листопада 2019	8 (1964, 1984, 1988, 1992, 1996, 2000, 2004, 2012)
Уельс	I1 !Друге місце групи E	02019-11-1919 листопада 2019	1 (2016)
Угорщина	PA !Переможець плей-оф шлях A	02020-11-1212 листопада 2020	3 (1964, 1972, 2016)
Словаччина	PB !Переможець плей-оф шлях B	02020-11-1212 листопада 2020	1 (2016)
Шотландія	PC !Переможець плей-оф шлях C	02020-11-1212 листопада 2020	2 (1992, 1996)
Північна Македонія	PD !Переможець плей-оф шлях D	02020-11-1212 листопада 2020	0 (дебют)

Стадіони були обрані та оголошені УЄФА 19 вересня 2014 року.^[22] Однак 7 грудня 2017 року виконавчий комітет УЄФА відхилив Брюссель як місто-господар через затримки в будівництві стадіону. Чотири матчі (три на груповому етапі та один матч 1/8 фіналу), що були заплановані на стадіоні в Брюсселі, перенесли в Лондон. Тому стадіон Вемблі загалом прийме сім матчів, оскільки Лондон вже був обраний для проведення півфінальних матчів та фіналу турніру.^[23] 7 грудня 2017 року оголосили, що матч-відкриття відбудеться на Олімпійському стадіоні в Римі. УЄФА вирішило, що збірна Італії братиме участь у цьому матчі, якщо вона кваліфікується на турнір.^[23][24]

6 з 11-ти обраних країн (Азербайджан, Данія, Угорщина, Росія, Румунія та Шотландія) ніколи до цього не приймали матчі чемпіонатів Європи. З 11-ти обраних стадіонів тільки 2 приймали матчі Євро: Олімпійський стадіон в Римі (1968 та 1980) та Йоган Кройф Арена (2000). Старий Вемблі приймав Євро-1996, хоча новий стадіон збудований на тому ж місці, але вони співвідносяться як різні стадіони.

Лондон	Мюнхен	Лондон Мюнхен Рим Баку Санкт-Петербург Бухарест Амстердам Севілья Будапешт Глазго Копенгаген		Рим
Вемблі	Альянц Арена			Олімпійський стадіон
Місткість: 90 000	Місткість: 70 000			Місткість: 70 634
Санкт-Петербург	Баку			Бухарест
Газпром-Арена	Олімпійський стадіон			Національний стадіон
Місткість: 68 134	Місткість: 68 700			Місткість: 55 600
Амстердам	Севілья	Будапешт	Глазго	Копенгаген
Йоган Кройф Арена	Олімпійський стадіон	Пушкаш Арена	Гемпден-Парк	Паркен
Місткість: 54 990	Місткість: 60 000	Місткість: 67 215	Місткість: 51 866	Місткість: 38 065

Дозволена місткість стадіонів Євро-2020

Місто	Стадіон	Звичайна місткість	Дозволена місткість
Амстердам	Йоган Кройф Арена	54 990	щонайменше 33,3 % (приблизно 16 000), можливе подальше збільшення[25]
Баку	Олімпійський стадіон	68 700	50 % (приблизно 34 350), заборона для іноземних громадян, команди яких не беруть участь в конкретному матчі[26]
Бухарест	Національний стадіон	55 600	щонайменше 25 % (приблизно 13 000), можливе подальше збільшення[27]
Будапешт	Пушкаш Арена	67 215	повна місткість, за умови, що глядачі відповідають суворим вимогам для входу на стадіон
Копенгаген	Паркен	38 065	40 % (приблизно 15 900) на матч проти Фінляндії, 67 % (приблизно 25 000) для інших матчів.[28]
Глазго	Гемпден-Парк	51 866	25 % (приблизно 12 000)[29]
Лондон	Вемблі	90 000	25 % (приблизно 22 500) для групового етапу та першого матчу 1/8 фіналу, 50 % (приблизно 45 000) для другого матчу 1/8 фіналу, 67 % (приблизно 60 000) для півфіналів та фіналу.[30]
Мюнхен	Альянц Арена	70 000	20 % (14 000)[31]
Рим	Олімпійський стадіон	70 634	щонайменше 25 % (приблизно 17 659), можливе подальше збільшення[32]
Санкт-Петербург	Газпром-Арена	68 134	щонайменше 50 % (приблизно 34 067), можливе подальше збільшення
Севілья	Олімпійський стадіон	60 000	30 % (приблизно 18 000)

Заявка кожної команди складалася із 26 гравців, включно з трьома воротарями. Заявки мали бути опубліковані до 1 червня 2021.

Uniforia — офіційний м'яч фінального турніру чемпіонату Європи з футболу 2020, розроблений компанією Adidas. 6 листопада 2019 року м'яч було представлено як офіційний м'яч першості.^[33]

21 квітня 2021 року УЄФА оголосила 19 суддівських бригад на турнір.^[34] Сюди входять аргентинський арбітр Фернандо Рапалліні та його помічники, які стали першими південноамериканськими суддями обраними на чемпіонат Європи в рамках програми обміну арбітрами УЄФА з КОНМЕБОЛ. Група іспанських арбітрів була обрана аналогічним чином для Копа Америки 2021 року.^[35]

Суддівська бригада

Країна	Арбітр	Асистенти[36]
Німеччина	Фелікс Брих	Марк Бош Штефан Лупп
Туреччина	Джюнейт Чакир	Бахаттін Дуран Тарік Енгюн
Іспанія	Карлос дель Серро Гранде	Хуан Карлос Юсте Хіменес Роберто Алонсо Фернандес
Швеція	Андреас Екберг	Мехмет Кулум Штефан Халльберг
Ізраїль	Орел Грінфельд	Рой Хассан Ідан Ярконі
Румунія	Овідіу Гацеган	Раду Гингуляк Себастьян Георге
Росія	Сергій Карасьов	Ігор Демешко Максим Гаврилін
Румунія	Іштван Ковач	Васіле Марінеску Овідіу Артене
Нідерланди	Бйорн Кейперс	Сандер ван Рокел Ервін Зейнстра
Нідерланди	Данні Маккелі	Гессель Стеегстра Ян Де Фріс
Іспанія	Антоніо Матео Лаос	Пау Себріан Девіс Роберто Діас Перес дель Паломар
Англія	Майкл Олівер	Стюарт Берт Саймон Беннетт
Італія	Даніеле Орсато	Алессандро Галлатіні Фабіано Преті
Аргентина	Фернандо Рапалліні	Хуан Пабло Белатті Дієго Бонфа
Німеччина	Даніель Зіберт	Ян Зайдель Рафаель Фольтин
Португалія	Артур Соареш Діаш	Руй Тавареш Паулу Суареш
Англія	Ентоні Тейлор	Гарі Бесвік Адам Нанн
Франція	Клеман Тюрпен	Ніколя Дано Сиріл Гренгор
Словенія	Славко Винчич	Томаж Кланчник Андраж Ковачич

Також були обрані відеоасистенти та резервні судді.^[34] Стефані Фраппар стала першою жінкою-арбітром чемпіонатів Європи.^[35]

Країна	Арбітр VAR	Асистент арбітра VAR
Англія	Стюарт Аттвелл Кріс Кавана	Лі Беттс
Франція	Жером Брізар Франсуа Летексьє	Бенджамін Паже
Німеччина	Бастіан Данкерт Крістіан Дінгерт Марко Фріц	Крістіан Гіттельманн
Італія	Марко Ді Белло Массіміліано Ірраті Паоло Валері	Філіппо Мелі
Нідерланди	Кевін Блом Пол ван Букел
Польща	Павел Гіль
Португалія	Жуан Піньєйру
Іспанія	Алехандро Ернандес Ернандес Хуан Мартінес Мунуера Хосе Марія Санчес Мартінес	Іньїго Прієто Лопес де Серайн

Країна	Четвертий суддя	Резервний асистент арбітра
Болгарія	Георгі Кабаков	Мартін Маргарітов
Франція	Стефані Фраппар	Мікаель Бешебру
Італія	Давіде Масса	Стефано Алассіо
Польща	Бартош Франковський	Марцин Бонек
Сербія	Срджан Йованович	Урош Стойкович
Швейцарія	Сандро Шерер	Стефан де Альмейда

Переможці груп, другі місця та чотири найкращі треті місця виходять в 1/8 фіналу.

Початок матчу вказано за київським часом (UTC+3) (якщо місцевий час відрізняється, то він вказаний у круглих дужках).

Якщо дві або більше команди в одній групі рівні за очками, то застосовуються наступні критерії:^[37]

1. Більша кількість очок, що були здобуті в матчах лише між цими командами;
2. Краща різниця голів в матчах лише між цими командами;
3. Більша кількість забитих голів в матчах лише між цими командами;
4. Якщо критерії 1-3 застосовані та команди досі рівні за показниками, критерії 1-3 перезастосовуються тільки для матчів між двома командами у випадку, якщо за попередніми критеріями 1-3 можна відсіяти всі інші команди (третю або третю та четверту).^{[note 1]} Якщо ця процедура не призводить до ухвалення рішення, застосовуються критерії від 5 до 10;
5. Краща різниця голів в усіх матчах групи;
6. Більша кількість забитих голів в усіх матчах групи;
7. Більша кількість перемог в усіх матчах групи;
8. Показник фейр-плей в усіх матчах групи (1 бал за жовту картку, 3 бали за червону картку як наслідок двох жовтих, 3 бали за пряму червону картку, 4 бали за жовту картку, за якою послідувала пряма червона картка);
9. Якщо в останньому турі групового етапу дві команди з однаковими показниками грають між собою, то їх рейтинг визначається серією пенальті (цей критерій не застосовуються, якщо понад дві команди рівні за очками;
10. Місце в загальному рейтингу кваліфікаційного раунду.

1. ↑ Якщо дві або більше команди рівні в очках, застосовуються критерії від 1 до 4. Після застосування цих критеріїв вони можуть визначити позицію деяких із залучених команд, але не всіх. Наприклад, якщо існує тристоронній зв'язок між командами, застосування перших чотирьох критеріїв може лише зламати зв'язок однієї з команд, залишивши при цьому ще дві команди. У цьому випадку процедура відстеження відновлюється від початку до тих команд, які все ще пов'язані.

Поз	Команда п о р	І	В	Н	П	ГЗ	ГП	РГ	О	Кваліфікація
1	Італія (H)	3	3	0	0	7	0	+7	9	Вихід в 1/8 фіналу
2	Уельс	3	1	1	1	3	2	+1	4[a]
3	Швейцарія	3	1	1	1	4	5	−1	4[a]
4	Туреччина	3	0	0	3	1	8	−7	0

---

---

Поз	Команда п о р	І	В	Н	П	ГЗ	ГП	РГ	О	Кваліфікація
1	Бельгія	3	3	0	0	7	1	+6	9	Вихід в 1/8 фіналу
2	Данія (H)	3	1	0	2	5	4	+1	3[a]
3	Фінляндія	3	1	0	2	1	3	−2	3[a]
4	Росія (H)	3	1	0	2	2	7	−5	3[a]

---

---

Поз	Команда п о р	І	В	Н	П	ГЗ	ГП	РГ	О	Кваліфікація
1	Нідерланди (H)	3	3	0	0	8	2	+6	9	Вихід в 1/8 фіналу
2	Австрія	3	2	0	1	4	3	+1	6
3	Україна	3	1	0	2	4	5	−1	3
4	Північна Македонія	3	0	0	3	2	8	−6	0

---

---

Поз	Команда п о р	І	В	Н	П	ГЗ	ГП	РГ	О	Кваліфікація
1	Англія (H)	3	2	1	0	2	0	+2	7	Вихід в 1/8 фіналу
2	Хорватія	3	1	1	1	4	3	+1	4[a]
3	Чехія	3	1	1	1	3	2	+1	4[a]
4	Шотландія (H)	3	0	1	2	1	5	−4	1

---

---

Поз	Команда п о р	І	В	Н	П	ГЗ	ГП	РГ	О	Кваліфікація
1	Швеція	3	2	1	0	4	2	+2	7	Вихід в 1/8 фіналу
2	Іспанія (H)	3	1	2	0	6	1	+5	5
3	Словаччина	3	1	0	2	2	7	−5	3
4	Польща	3	0	1	2	4	6	−2	1

---

---

Поз	Команда п о р	І	В	Н	П	ГЗ	ГП	РГ	О	Кваліфікація
1	Франція	3	1	2	0	4	3	+1	5	Вихід в 1/8 фіналу
2	Німеччина (H)	3	1	1	1	6	5	+1	4[a]
3	Португалія	3	1	1	1	7	6	+1	4[a]
4	Угорщина (H)	3	0	2	1	3	6	−3	2

---

---

Поз	Груп	Команда п о р	І	В	Н	П	ГЗ	ГП	РГ	О	Кваліфікація
1	F	Португалія	3	1	1	1	7	6	+1	4	Вихід в 1/8 фіналу
2	D	Чехія	3	1	1	1	3	2	+1	4
3	A	Швейцарія	3	1	1	1	4	5	−1	4
4	C	Україна	3	1	0	2	4	5	−1	3
5	B	Фінляндія	3	1	0	2	1	3	−2	3
6	E	Словаччина	3	1	0	2	2	7	−5	3

На стадії плей-оф, якщо після 90 хвилин рахунок у матчі залишається рівним, команди грають додатковий час (2 тайми по 15 хвилин), під час якого команди можуть зробити шосту заміну.^[74] Якщо після закінчення додаткового часу жодна з команд не забила більше м'ячів, переможець визначається у серії післяматчевих пенальті.^[75]

Як і в усіх попередніх турнірах, починаючи з Євро-1984, матч за 3 місце не проводиться.

Час вказано в EEST (київський час; UTC+3). Місцевий час, якщо відрізняється, вказано в дужках.

1/8 фіналу

1/4 фіналу

1/2 фіналу

Фінал

27 червня 2021 – Севілья

Бельгія

1

2 липня 2021 – Мюнхен

Португалія

0

Бельгія

1

26 червня 2021 – Лондон

Італія

2

Італія (дч)

2

6 липня 2021 – Лондон

Австрія

1

Італія (пен.)

1 (4)

28 червня 2021 – Бухарест

Іспанія

1 (2)

Франція

3 (4)

2 липня 2021 – Санкт-Петербург

Швейцарія (пен.)

3 (5)

Швейцарія

1 (1)

28 червня 2021 – Копенгаген

Іспанія (пен.)

1 (3)

Хорватія

3

11 липня 2021 – Лондон

Іспанія (дч)

5

Італія (пен.)

1 (3)

29 червня 2021 – Глазго

Англія

1 (2)

Швеція

1

3 липня 2021 – Рим

Україна (дч)

2

Україна

0

29 червня 2021 – Лондон

Англія

4

Англія

2

7 липня 2021 – Лондон

Німеччина

0

Англія (дч)

2

27 червня 2021 – Будапешт

Данія

1

Нідерланди

0

3 липня 2021 – Баку

Чехія

2

Чехія

1

26 червня 2021 – Амстердам

Данія

2

Уельс

0

Данія

4

---

---

---

---

---

---

---

---

---

---

---

У 51 матчі було забито 142 голи, у середньому 2.78 голи за гру.^[91]

Завдяки своїм голам на цьому турнірі Кріштіану Роналду став найкращим бомбардиром у списку чемпіонатів Європи з 14 голами.^[92]

5 голів

• Патрік Шик
• Кріштіану Роналду

4 голи

• Ромелу Лукаку
• Гаррі Кейн
• Карім Бензема
• Еміль Форсберг

3 голи

• Каспер Дольберг
• Рахім Стерлінг
• Джорджіньо Вейналдум
• Роберт Левандовський
• Альваро Мората
• Гаріс Сеферович
• Джердан Шачірі

2 голи

1 гол

Автоголи

• Сімон К'єр (проти Англії)
• Лукаш Градецький (проти Бельгії)
• Матс Гуммельс (проти Франції)
• Войцех Щенсний (проти Словаччини)
• Рубен Діаш (проти Німеччини)
• Рафаел Геррейру (проти Німеччини)
• Мартін Дубравка (проти Іспанії)
• Юрай Куцка (проти Іспанії)
• Педрі (проти Хорватії)
• Деніс Закарія (проти Іспанії)
• Меріх Демірал (проти Італії)

• Офіційний сайт (англ.)