Бажання позмагатися за путівку на світову першість висловила 21 команда регіону, а також збірна Ізраїлю, яка ще 1974 року залишила азійську футбольну конфедерацію[1]. Збірна Південного В'єтнаму не змогла взяти участь у відборі, оскільки припинила існування після об'єднання В'єтнаму.
Перший раунд: 21 команду-учасницю Першого відбіркового раунду було розподілено між 5 групами, які відрізнялися форматом змагань:
Група 1 мала 6 команд, які проводили між собою по одній грі, які проходили в Сінгапурі. Команди, що посіли два перші місця за результатами групового турніру проводили між собою додаткову гру, переможець якої і ставав учасником Фінального раунду.
Групи 2 і 3 мали по 4 команди, які проводили між собою по дві гри, одній удома і одній у гостях. Переможець групового змагання ставав учасником Фінального раунду.
Група 4 мала 4 команди, які проводили між собою по дві грі, які проходили в Катарі. Переможець групового змагання ставав учасником Фінального раунду.
Група 5 мала 3 команди, які проводили між собою по дві гри, одній удома і одній у гостях. Переможець групового змагання ставав учасником Фінального раунду.
Фінальний Раунд: 5 команд, що виграли змагання у свої групах у першому раунді, проводили між собою по дві гри, одній удома і одній у гостях. Переможець групового змагання ставав переможцем відбору і учасником фінальної частини чемпіонату світу.
Гонконг і Сінгапур фінішували на перших двох місцях турнірної таблиці і, відповідно до формату турніру, між ними було проведено додаткову гру для визначення учасника Фінального раунду.