Чепкий Леонард Петрович

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (лютий 2023)

Чепкий Леонард Петрович
Народився	2 березня 1925(1925-03-02) Гайсин
Помер	13 вересня 2019(2019-09-13) (94 роки) Київ
Країна	Україна
Діяльність	науковець
Нагороди

Чепкий Леонард Петрович (2 березня 1925—13 вересня 2019) — лікар-анестезіолог, доктор медичних наук (1962), професор кафедри анестезіології та інтенсивної терапії НМУ імені О. О. Богомольця, провідний науковий співробітник Інституту нейрохірургії ім. А. П. Ромоданова НАМН України.

Народився у Гайсині Вінницької області. Учасник німецько-радянської війни (1943—1945). Нагороджений орденами і медалями.

1950-го року закінчив Львівський медичний інститут.

У 1950—1955 pоках працював у Інституті нейрохірургії: клінічний ординатор (1950—1952), науковий співробітник (1953—1955). З 1955-го по 1962-й роки — асистент кафедри хірургії Дніпропетровського медичного інституту. 1962—1974 роки — завідуючий відділом анестезіології Київського інституту туберкульозу і грудної хірургії.

З 1974 по 1991 роки — завідувач кафедри анестезіології та реаніматології Київського медичного інституту.

1992—2017 роки — професор кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Національного медичного університету імені О. О. Богомольця та провідний науковий співробітник Інституту нейрохірургії ім. А. П. Ромоданова НАМН України.

Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Став першим в Україні професором–анестезіологом (1964). Відмінник охорони здоров'я (1968), лауреат Державної премії Української РСР (1989), Заслужений діяч науки і техніки України (1996), лауреат Премії АМНУ (2005), нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України (2005).

Автор 397 наукових робіт (у тому числі 27 монографій), серед них 4 підручники та 7 учбових посібники.

Підготував 59 дисертантів: 8 докторів медичних наук, серед його учнів 2 члени-кореспонденти Академії Наук України, 14 професорів — завідуючих кафедрами та відділеннями анестезіології, хірургії, терапії, фармакології, біохімії, кардіохірургії. Був засновником наукової школи по кардіоанестезіології та нейроанестезіології.

• Лечебная гипотермия (1969)
• Интенсивная послеоперационная терапия (1984)
• Интенсивная терапия хирургических больных пожилого и среднего возраста (1987)
• Реаніматологія та інтенсивна терапія (1994)
• Анестезіологія, реаніматологія та інтенсивна терапія (2004).