Вперше[джерело?] термін «червоний фашист» був зафіксований на початку 1920-х років, після більшовистського перевороту та Маршу на Рим, наприклад, італійським анархістом Луїджі Фаббрі, який писав у 1922 році: «Червоні фашисти — це назва, яку останнім часом дають тим комуністам-більшовикам, які найбільш схильні підтримувати методи фашизму для використання проти своїх опонентів»[4].
У наступні роки деякі соціалісти почали вірити і стверджувати, що радянський уряд перетворюється на червонофашистську державу. Бруно Ріцці, італійський марксист і засновник Комуністичної партії Італії, який став антисталіністом, стверджував у 1938 році, що «сталінізм [взяв] регресивний курс, породивши різновид червоного фашизму, ідентичний за своїми надбудовними і хореографічними рисами [з фашистською моделлю]».[5]
Цей термін часто приписують Францe Боркенау[en], ключовому прихильнику теорії тоталітаризму (яка стверджує, що між фашизмом і сталінізмом існує певна суттєва схожість). Боркенау вжив цей термін у 1939 році.[7]
Отто Рюле писав, що «боротьба проти фашизму повинна починатися з боротьби проти більшовизму», додаючи, що, на його думку, Радянський Союз мав вплив на фашистські держави, слугуючи для них зразком. У 1939 році Рюле висловив ще одну свою думку:
Росія була прикладом для фашизму. [...] Подобається це партійним "комуністам" чи ні, але факт залишається фактом: державний лад і правління в Росії не відрізняються від тих, що існують в Італії та Німеччині. По суті, вони однакові. Можна говорити про червону, чорну або коричневу "радянську державу", так само як і про червоний, чорний або коричневий фашизм.
Аналогічно, російський та український анархіст Всеволод Волін, який вважав радянську державу тоталітарною і «прикладом цілісного державного капіталізму»,[9] використовував для її опису термін «червоний фашизм».[12]
Тим терором російський червоний фашизм (більшовизм) намагається перетворити 100 національностей в т.зв. "єдиний радянський народ", цебто фактично в російський народ.
Я вернусь до своєї Вітчизни з мільйонами своїх братів і сестер, що перебувають тут, в Європі, і там, по сибірських концтаборах, тоді, коли тоталітарна кривава більшовицька система буде знесена так, як і гітлерівська, коли НКВС піде вслід за гестапо, коли червоний російський фашизм щезне так, як щез фашизм німецький…
Також ця цитата вміщалася на титульну сторінку газети-бюлетеню «Ми ще повернемось!», який у 1946 році, в Німеччині видавала спеціальна комісія при Центральному комітеті Української революційно-демократичної партії, одним з засновників якої був письменник.[18]Американський комітет визволення народів Росії пропонував УРДП фінансову допомогу у виданні бюлетеню, але хотів контролю за друкованими матеріалами, зокрема виключення фрази про «російський червоний фашизм».[19]
Заборона російським самодержавством ювілею Шевченка стала найкращою формою агітації українських мас проти самодержавства /за Леніном/. Коли кати в апогеї свого чорносотенства топчуть національну святиню – у німих рабів повинні отверзтися уста. Шевченко є для українського народу національною святинею, і коли топчуть Шевченка – то топчуть нашу честь, насміхаються над народною совістю. Наш Львів завжди святкував шевченківські дні – ні один тупорилий кат – ні Австрія, ні Польща – ніколи не зважувався перешкодити всенародному вшануванню свого співця. Цього року вперше у Львові плюнули в нашу любов. Чого не зробили цісарська Австрія і панська Польща – зробив червоний фашизм соціалістичної імперії Росії. Шевченка у Львові не святкували. Не було святкових вечорів ні у львівських театрах, ні у філармонії, ні в домі актора. А ініціаторів шевченківських урочистостей попередили, залякали перестрахувальники парткомів і КДБ. Не було вечорів у жодному з львівських вузів, навіть у консерваторії ім. Лисенка, навіть в університеті ім. І. Франка – в університеті, де майже всі факультети наполягали на святкуванні, а ансамбль «Черемош» підготував святкову програму, в університеті, де починаючи з 1939 року шевченківські вечори були університетським громадянським обов’язком. Навіть Черкаському народному хорові, який виступав у шевченківські дні в нашому місті, було заборонено співати «Заповіт» та інші «неугодні» сьогоднішнім сатрапам пісні.
Коли кати в апогеї свого чорносотенства топчуть національну святиню – у німих рабів повинні отверзтися уста. Народ, якщо він себе поважає, повинен вголос заявити протест, піднятися на захист своїх прав, своєї гідності і честі.
У виготовленні листівок брали участь Зорян Попадюк, Григорій Хвостенко та його подруга Надія Степула, у розповсюдженні — Яромир Микитко, Роман Ромодань і члени «історичної ланки» УНВФ. Протягом декількох років після акції усі її учасники були репресовані радянською владою.[22]
Термін «червоний фашизм» також використовувався в Америці під час і напередодні Холодної війни як антикомуністичне гасло. У редакційній статті від 18 вересня 1939 року газета The New York Times відреагувала на підписання пакту Молотова-Ріббентропа, заявивши, що «гітлеризм це коричневий комунізм, сталінізм — червоний фашизм».[24] Далі в редакційній статті висловлюється думка:
Тепер світ зрозуміє, що єдиним справжнім "ідеологічним" питанням є питання між демократією, свободою і миром, з одного боку, і деспотією, терором і війною, з іншого.
Оригінальний текст (англ.)
The world will now understand that the only real 'ideological' issue is one between democracy, liberty and peace on the one hand and despotism, terror and war on the other.
Після війни, у 1946 році, директор ФБРЕдгар Гувер виступив з промовою, в якій сказав:
Фашизм Гітлера, Тодзьо і Муссоліні був зустрінутий і розгромлений на полі бою. Всі, хто відстоює американський спосіб життя, повинні піднятися і перемогти червоний фашизм в Америці, зосередивши на ньому увагу громадської думки і збудувавши бар'єри загальноприйнятої порядності, через які він не зможе проникнути.
Оригінальний текст (англ.)
Hitler, Tojo, and Mussolini brands of Fascism were met and defeated on the battle fıeld. All those who stand for the American way of life must arise and defeat Red Fascism in America by focusing upon it the spotlight of public opinion and by building up barriers of common decency through which it cannot penetrate.
Промова була передрукована в грудні 1946 року в Washington News Digest, а в лютому 1947 року Гувер також опублікував статтю «Червоний фашизм у Сполучених Штатах сьогодні» в The American Magazine[en].[25]
Окрім Радянського Союзу та Китайської Народної Республіки політологи також виявляють ознаки комунофашизму в ідеологіях диктаторських режимів, які в різні періоди ХХ століття формувалися в деяких країнах Африки та Південної Америки.
↑Dullin, Sabine; Pickford, Susan (15 листопада 2011). How to wage warfare without going to war?. Stalin's 1939 war in the light of other contemporary aggressions. Cahiers du monde russe(англ.). 52 (2–3): 221—243. doi:10.4000/monderusse.9331. ISSN1252-6576. Процитовано 1 лютого 2024. the Austrian historian and sociologist Franz Borkenau, himself a former Communist, published The Totalitarian Enemy on December 1, 1939 (London, Faber & Faber, 1940), writing the work after the shock of the Molotov-Ribbentrop Pact and the start of the war... For Borkenau, the pact clarified the situation and the parties present brought out the underlying similarities between the German and Russian systems, which he described as “Brown Bolshevism” and “Red Fascism,” thereby increasing the war’s legitimacy in defending freedom.
↑Rühle, Otto (1939). The Struggle Against Fascism Begins with the Struggle Against Bolshevism. The American Councillist Journal - Living Marxism(англ.). 4 (8).
↑Wald, Alan (2000). Victor Serge and the New York Anti‐Stalinist left. Critique(англ.). Informa UK Limited. 28 (1): 99—117. doi:10.1080/03017600108413449. ISSN0301-7605. S2CID152152043. the prevailing anti-Stalinism of most of the New York writers overwhelmed their other concerns... they consciously chose to ally with the "West" as the lesser of two evils locked in struggle in the "Cold War." The "West", of course, was their euphemism for imperialism, which had now become an acceptable ally against what they called "Red Fascism."
↑ГДА СБУ, ф. 16, оп. 1, спр. 1065 (Документи…КДБ при РМ УРСР на адресу ЦК КПУ та РМ УРСР щодо… антирадянських процесів серед радянської інтелігенції та студентства (а/с «Блок», «Москіти»), арк. 348—353.
↑Звертаючись до керівництва СРСР 21 грудня 1934 року, він вказував: «Ви даремно вірите у світову пролетарську революцію. Я не можу без посмішки дивитися на плакати: „хай живе світова соціалістична революція, хай живе світової жовтень“. Ви сієте по культурному світові не революцію, а з величезним успіхом фашизм. До Вашої революції фашизму не було. Адже тільки нашим політичним немовлятам Тимчасового Уряду було мало навіть двох Ваших репетицій перед Вашим жовтневим торжеством. Всі інші уряди зовсім не бажають бачити у себе те, що було і є у нас і, звичайно, вчасно здогадуються застосувати для попередження цього те, чим користувалися і користуєтеся Ви — терор і насильство. Хіба це не видно всякому зрячому! Скільки разів у Ваших газетах про інші країни писалося: „година настала, година пробила“, а справа постійно закінчувалося лише новим фашизмом деінде. Так, під Вашим непрямим впливом фашизм поступово охопить весь культурний світ, виключаючи могутній англо-саксонський відділ (Англію напевно, американські Сполучені Штати, ймовірно), який втілить-таки в життя ядро соціалізму: гасло — працю як перший обов'язок і ставну гідність людини і як основу людських відносин, що забезпечує відповідне існування кожного — і досягне цього зі збереженням усіх дорогих, що коштували великих жертв і великого часу, надбань культурного людства».— Источник. 1995. № 1(14). С.138–144. [Архівовано 18 грудня 2017 у Wayback Machine.]
↑ абEditorial: The Russian Betrayal. The New York Times(англ.). 18 вересня 1939.
↑Geary, Daniel (1 грудня 2003). Carey McWilliams and Antifascism, 1934–1943. Journal of American History(англ.). Oxford University Press. 90 (3): 912—934. doi:10.2307/3660881. ISSN0021-8723. JSTOR3660881. In the postwar period, Tenney's language of "red fascism," which identified fascism with the domestic progressive agenda and denounced it as a Communist plot, would supplant McWilliams's equation of fascism with American political repression, class inequalities, and racism. Not only right-wingers such as Tenney but Cold War liberals as well identified fascism with an oppressive totalitarianism common to the Soviet Union and Nazi Germany and absent from the democratic society of the United States.
↑Галесевич, Анжеліка (31 грудня 2023). Серйозні зміни в Росії неминучі, – Романова припустила, як це може відбуватися. 24 Канал. Процитовано 1 лютого 2024. У далекому 1993 році в Росії відбувалася серйозна політична криза. Як комуністичні, так і націоналістичні сили, були в глибокій опозиції до президента Бориса Єльцина, що посприяло їхньому ситуативному союзу. У відповідь, проліберальні прихильники охрестили їх "красно-коричневие", що згодом стало політичним клішем.
↑Курбанов, Сергій Олегович (2002). Курс лекций по истории Корей: с древности до конц XX века(рос.). Изд-во Санкт-Петербургского университета. с. 582. ISBN978-5-288-03016-1. В идеологии и политике страна выработала особую националистическую независимую (чучхейскую) линию развития
Несмотря на то, что Конституция 1972 г. указывала на связь идей чучхе с марксизмом-ленинизмом, главным было закрепление на уровне Основного закона страны особой корейской сущности{{cite book}}: символ зміни рядка в |quote= на позиції 107 (довідка)
↑Кирьянов, Олег (2017). Северная Корея(рос.). Рипол Классик. с. 77. ISBN978-5-386-09968-8. Неверно считать чучхе одним из вариантов марксизма-ленинизма, хотя, бесспорно, чучхе вышло из этой идеологии. Однако идеология эта очень быстро отошла от своего первоисточника, развилась, трансформировалась, впитала в себя огромное количество чуждых коммунистических идей, включая в какой-то степени идеи конфуцианские, традиционные, националистические. На данный момент чучхе в корне отличается от марксизма-ленинизма.
