Черепишський монастир (Болгарія)

Черепишський монастир
болг. Черепишки манастир „Успение Богородично“
	43°05′37″ пн. ш. 23°36′57″ сх. д. / 43.0936832° пн. ш. 23.6158608° сх. д.
Розташування	Болгарія ; гора Черепиш
Єпархія	Врачанська єпархія
Тип монастиря	Чоловічий монастир
Заснування	XIV століття
Стан	пам'ятник культури національного значення
	Черепишський монастир у Вікісховищі

Черепишський монастир Успіння Богородиці (болг. Черепишки манастир „Успение Богородично“) — чоловічий монастир Врачанської єпархії Православної церкви Болгарії. Один з найвідоміших монастирів в Болгарії. Монастир знаходиться біля підніжжя величних скель з безліччю висічених в них печер.

Історія

Заснований в роки правління царя Івана Шишмана (1371–1395). Існує легенда, згідно з якою сама назва святого місця походить від безлічі кісток загиблих під проводом царя Іван Шишмана в битві з турками в кінці XIV століття.

В кінці XVI століття болгарський ізограф, книжник і будівельник храмів Пімен Зографський відновив монастир, перетворивши його в центр книжності і духовної діяльності. У стінах обителі в 1612 році було зроблено прославлене Черепишське Чотириєвангеліє в срібному окладі. Активна діяльність по створенню церковної книжності тривала і в XVIII столітті.

Протягом століть турецького панування, монастир кілька разів був спалений, але всякий раз знову відбудовувався.

У 1784 році в скелях над монастирем була побудована кістниця в два поверхи, чия каплиця присвячена Святому Іоанну Хрестителю.

Звірства кірджалій (турецьких розбійників) з потурання влади після закінчення російсько-турецької війни 1787—1791 змусили ченців в кінці XVIII століття тимчасово покинути монастир, але в 1802 він знову повернувся до життя.

З 1950 по 1990 рік в Черепишському монастирі розташовувалася Софійська духовна семінарія.

Черепишський монастир був оголошений пам'ятником культури національного значення.

Галерея

Монастир
Вхід в Черепишський монастир
Церква

Джерела

Василиев, A. Черепишки манастир „Успение Пресветия Богородици“. С., 1944, 47 с.
Мутафчиев, П. Из нашите старопланински манастири. – В: Същият. Избрани произведения. Т. II. С., 1973, 362-366.
Сотиров, Ив. Чипровска златарска школа. Средата на XVI – началото на XVIII ек. С., Агато, 2001 (Съкровища на България, 2), с. 206-207, No 3, табл. II,3-4 – обковка на Евангелие (1612) – майстори Никола и Пала за манастира.
Семеен архив на Хаджитошеви. Т. II (1827-1878). Съст. В. Тарашоева, К. Мирчева, В. Харизанов, Н. Дойнов. Под ред. на Кр. Шарова и К. Мирчева. Враца, 2002, № 73, 121, 137, 164, 194, 216, 240, 265, 302, 303, 399, 405, 412, 415, 416, 418, 423, 424, 425, 432, 461, 462, 493, Прил. I 23, 26.