Черешня

Черешня
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Трояндові (Rosaceae)
Рід: Слива (Prunus)
Підрід: Вишня (Prunus subg. Cerasus)
Вид:
Черешня (P. avium)
Біноміальна назва
Prunus avium
Ареал виду
Синоніми

Cerasus avium (L.) Moench

Чере́шня, слива пташина, вишня пташина[1] (Prunus avium), також дика черешня, черешня-дичка — рослина роду слива (Prunus) родини трояндових (Rosaceae). Вирощують як плодове дерево. Має дві основні групи сортів: бігарро (French: bigarreau) — із щільною й хрусткою м'якоттю, та гінь (French: guigne, English: gean) із ніжною м'якоттю.

Ботанічний опис

Ботанічна ілюстрація Карл Аксель Магнус Ліндман в «Bilder ur Nordens Flora»[2]

Листя коротко загострене, еліптично-яйцеподібне, пилчасте, злегка зморщене; черешки з двома залозками в основі платівки, довжиною до 16 см.

Білі квіти у суцвітті. Чашолистків та пелюстків по п'яти, тичинок — багато, маточка одна. Черешня — типова перехреснозапильна культура, тому для якісного врожаю потрібно поруч садити кілька різних сортів і забезпечувати їх комахами-запилювачами: бджолами. Цвіте у квітні — травні, за сприятливих погодних умов може бути гарним медоносом для весняного розвитку бджолиних сімей. Медопродуктивність садів становить до 30 кг/га.[3]

Плід — солодка, куляста або злегка серцеподібна чорна, жовта або червона кістянка, у дикорослих дрібніша, ніж у культурних, до 2.5 см в діаметрі. Плоди черешні мають до 17 % цукру та до 1,1 % органічних кислот. Коренева система частіше за все горизонтальна, але за сприятливих умов можуть виникнути вертикальні корені. Цвіте черешня в кінці березня ― початку квітня, плодоносить з другої половини травня.

Поширення

Черешня у дикому стані поширена більшій частині Західної, Центральної Європи, та частково Східної Європи, від півдня Скандинавського півострова до Балкан, Кавказу і Пн. берегів Африки. Культивують черешню практично у всіх частинах світу із помірним кліматом.[4]

В Україні дика черешня найбільше поширена в південно-західній частині Лісостепу, також у південній і центральній частині степу.

Шкідники та хвороби

Шкідниками черешні є вишнева муха та вишнева попелиця які можуть завдавати значної шкоди пагона та плодам. Основними хворобами вишні є моніліоз, що спричиняють гриби роду Monilinia sp. та коккомікоз[en], що викликає гриб Blumeriella jaapii.

Використання

Комерційне виробництво

Промислове значення мають виключно сорти групи бігарро, котрі володіють достатньою щільністю плодів і як наслідок придатні для транспортування.

Деревина

Черешня в Україні

В Україні черешня займає великі промислові насадження на піщаних ґрунтах біля узбережжя Азовського моря. Зокрема, на Мелітопольщині, Запорізької області.

Мелітопольська черешня

Культурне значення

Нічний Мелітополь (Україна): новорічна ялина, інсталяція з двох величезних черешень, оповитих світловими гірляндами

Черешня здавна є символом Мелітополя. У 2021 у центрі Мелітополя поряд із новорічною ялинкою була встановлена світлова інсталяція, що зображає два величезні плоди черешні, оповиті світловими гірляндами.

Селекція черешні в Україні

За приблизним підрахунком з опублікованих даних, в Україні було створено більше ніж 380 сортів та елітних гібридних форм черешні. Серед них, сорти створені в ході селекційних програм в мережі Інституту садівництва НААН України, аматорської селекції та сорти народної селекції. Найбільший внесок в селекцію черешні в Україні було зроблено селекціонерами на Мелітопольській дослідній станції садівництва імені М. Ф. Сидоренка та Бахмутській дослідній станції розсадництва ІС НААН України.[5]

Сорти

За дещо застарілою інформацією, в Україні розповсюджені сорти: Скороспілка, Гедельфінгер (Hedelfinger)[6], Дайбера чорна (Bigarreau de Crimée), Одеська чорна, Наполеон (Bigarreau Napoleon)[de] та ін.

Гібриди

  • Дюки (англ. Duke cherry[7], фр. Cerisier intermédiaire) – P. × gondouinii (P. avium × P. cerasus)
  • P. × fontenesiana (P. avium × P. mahaleb)
  • Вишня Шмітта – P. × schmittii (P. avium × P. canescens)
  • P. × mohacsyana[en] (P. fruticosa × P. avium) – триплоїд[8]
  • Prunus nipponica × Prunus avium[9]

Галерея

Див. також

Примітки

  1. Меженський, В. М. (2014). До питання впорядкування українських назв рослин. Повідомлення 2. Назви видів роду Prunus L. (PDF). Сортовивчення та сортознавство: 15—24.
  2. Lindman, C. A. M. (1917). Bilder ur Nordens Flora. runeberg.org (швед.). Процитовано 11 липня 2025.
  3. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. (ред.). Виробнича енциклопедія бджільництва (українською) . Київ «Урожай». с. 473.
  4. Caudullo, Giovanni; Welk, Erik; San-Miguel-Ayanz, Jesús (2017-06). Chorological maps for the main European woody species. Data in Brief (англ.). 12: 662—666. doi:10.1016/j.dib.2017.05.007. PMC 5435575.
  5. Ivanovych, Yaroslav (2024). Evaluation of sweet cherry genetic diversity and relatedness within Ukrainian genetic resources by molecular markers (англ.). doi:10.13140/RG.2.2.27929.43361.
  6. Prunus avium 'Hedelfinger Riesenkirsche'. Van den Berk Nurseries (амер.). Процитовано 3 липня 2025.
  7. Duke cherry | fruit | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 3 липня 2025.
  8. Macková, Lenka; Vít, Petr; Ďurišová, Ľuba; Eliáš, Pavol; Urfus, Tomáš (2017-04). Hybridization success is largely limited to homoploid Prunus hybrids: a multidisciplinary approach. Plant Systematics and Evolution (англ.). 303 (4): 481—495. doi:10.1007/s00606-016-1385-4. ISSN 0378-2697.
  9. Prunus nipponica - Useful Temperate Plants. temperate.theferns.info. Процитовано 11 липня 2025.

Джерела


Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia

Kembali kehalaman sebelumnya