Чернецький Ісаак Ісайович
Чернецький Ісаак Ісайович (12 квітня 1852, Ананьїв, Херсонська губернія — 15 грудня 1908, Кишинів, Бесарабська губернія) — український композитор юдейського походження. Військовий капельмейстер РІА. Автор маршів «Блакитна даль» і «Старовинний марш»[1][2][3]. Батько композитора Льва Чернецького. ЖиттєписНародився в Ананьєві, в сім'ї Ісая Чернецького. У 1874–1878 — капельмейстер 55-го Подільського піхотного полку. З полком брав участь у Російсько-Турецькій війні. Згідно послужному списку, Ісаак Чернецький під час боїв за Шипку підняв в атаку свій полк на захист Шипкінського перевалу, за що в серпні 1877 нагороджений орденом Святого Станіслава третього ступеня з мечами[4]. 13 серпня 1877 разом з полковим лікарем організував і очолив санітарний загін з музикантів полку для виносу з поля бою поранених і вбитих, за що був нагороджений орденом Святої Анни третього ступеня з мечами[5]. У 1878–1885 — капельмейстер 56-го Житомирського піхотного полку. У 1885–1887 — капельмейстер 22-го Астраханського драгунського полку. З 1887 — капельмейстер 24-го Лубенському драгунського полку в Кишиневі[6][7]. Грав на альті в квартеті кишинівського відділення Російського музичного товариства (1899)[8][9]. У 1903 «начальник музикантської команди» Ісаак Чернецький став одним з організаторів самооборони під час єврейського погрому в Кишиневі[10][11]. З 1900 в його родині виховувався племінник (син сестри, Дори Чернецької) — майбутній композитор Семен Чернецький, який після закінчення музичних класів місцевого відділення Імператорського російського музичного товариства потрапив до полку дядька помічником капельмейстера[12][13][14]. Духовий оркестр Військового міністерства СРСР під керуванням Семена Чернецького, серед іншого, в 1944 випустив грамзапис вальсу «Блакитна даль» Ісаака Чернецького. Крім маршів «Блакитна даль» і «Старовинний марш», широкою популярністю користувалася мазурка Сака Чернецького[15]. Крім служби в оркестрі, Ісааку Чернецькому належало кишинівське «Фотоательє Ісаака Чернецького» на Семінарській вулиці в будинку № 101 (кут Харлампіївська). Брав участь у виданні «Збірки історичних і зустрічних маршів» в партитурах під редакцією Отто Фреймана в 4-х томах (Лейпциг, 1904). У 1906, впавши з коня, переніс «параліч спинного мозку» і був поміщений до Костюженської психіатричної лікарні під Кишиневом. 30 вересня того ж року виключений зі списку 24-го драгунського полку через хворобу[6]. Помер в Кодру 15 грудня 1908[16]. Родина
Література
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia