Черняхівська Вероніка Олександрівна

Вероніка Олександрівна Черняхівська
Вероніка Черняхівська. Худ. Олександр Мурашко, 1918
Народилася	25 квітня (8 травня) 1900[1]  Київ, Російська імперія[1]
Померла	22 вересня 1938(1938-09-22) Київ, СРСР
Громадянство	СРСР
Діяльність	поетеса, перекладачка
Знання мов	українська
Мова творів	українська
Батько	Черняхівський Олександр Григорович
Мати	Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна
Черняхівська Вероніка Олександрівна у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

|rodovid= |Lib= |Член КПРС:=

Вероні́ка Олекса́ндрівна Черняхі́вська (25 квітня 1900, Київ, Російська імперія — 22 вересня 1938, Київ, УРСР, СРСР) — українська поетеса, перекладачка. Жертва сталінських репресій, діячка Розстріляного відродження.

Народилася 25 квітня 1900 року в Києві у родині Олександра Черняхівського та письменниці Людмили Старицької-Черняхівської. Онука Михайла Старицького, якого застала в живих і спілкувалася з ним до чотирьох років. Бачила Миколу Лисенка, Лесю Українку, Михайла Грушевського, Бориса Грінченка, Володимира Самійленка, Михайла Коцюбинського, Івана Франка.

25 квітня 1917 року, в день свого 17-річчя, познайомилася з офіцером Костем (Кокою) Велігорським. У грудні він поїхав на фронт. З фронту отримала листа з освідченням у взаємному коханні, але далі вістей не було. 25 серпня 1918 року отримала від батька Велігорського звістку, що Кость загинув 17 січня.

1 червня 1918 року закінчила із золотою медаллю Другу українську гімназію імені Кирило-Мефодіївського братства.

Здобула фах інженера-економіста в Київському інституті народного господарства. Навчалася на курсах іноземних мов.

Від Наркомату охорони здоров'я, де працювала референткою-перекладачкою, їздила з батьком у відрядження до Німеччини.

Восени 1929 року Вероніку Черняхівську заарештували та звинуватили в причетності до «справи СВУ». Через кілька місяців її випустили, натомість посадили батька та матір.

Удруге Черняхівську заарештували 8 січня 1938 року. Її звинуватили в шпигунстві на користь Німеччини. У Лук'янівській в'язниці збожеволіла (Києвом ширились чутки, що Черняхівську зґвалтували слідчі). 22 вересня 1938 року засуджена до розстрілу. Вирок виконано того ж дня.

Батькам Черняхівської сказали, що її заслано до Сибіру. 71-річна Людмила Михайлівна Старицька-Черняхівська шукала доньку по сибірських режимних таборах, повернулася до Києва ні з чим, застала вдома смертельно хворого чоловіка.

Вероніка Черняхівська писала ліричну поезію («Стелиться мла і туман. Містичне співає когут…» Або: «Постать мила, тінь, що я любила...»).

Вірші друкувалися в альманах «Гроно» та «Вихрь революции».

Знала давньогрецьку, латинську, російську, французьку, німецьку, англійську мови.

Окрім медичних праць, переклала українською й опублікувала:

• роман Джека Лондона «Місячна долина» (1927, перевидано 1971 року),
• «Прорість» («Жерміналь») Еміля Золя,
• «Олівер Твіст» Чарльза Діккенса (1929, перевидано 1963 і 1993 року).

Після арешту батьків переклади друкувала анонімно.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Черняхівська Вероніка Олександрівна

• Проценко Л. А. Київський некрополь : путівник-довідник / Людмила Проценко. — К. : Український письменник, 1994. — С. 246.
• Хорунжий Юрій. Великий родовід // Дзеркало тижня. — 2001. — № 3. [Архівовано 3 квітня 2022 у Wayback Machine.]
• Хорунжий Юрій. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. Вероніка Черняхівська: Зрубана гілка древа Старицьких [Архівовано 28 червня 2008 у Wayback Machine.]

• Ольга Гураль. «В ДУШІ ЛЮДИНИ Я БАЧУ ВІЧНІСТЬ…»: ТРАГІЧНА ДОЛЯ ВЕРОНІКИ ЧЕРНЯХІВСЬКОЇ [Архівовано 4 листопада 2019 у Wayback Machine.] historians.in.ua
• «Мажори 20-х років: красиві двадцятилітні» [Архівовано 20 вересня 2021 у Wayback Machine.]. Ярина Цимбал. «ЛітАкцент»

1. ↑ ^{а б} https://familysearch.org/ark:/61903/1:1:6X7D-W45N