Чеслав Бялобжеський
Чеслав Бялобжеський (також Чеслав Бялобржеський[3]; пол. Czesław Białobrzeski, 18 (31) серпня 1878, Пошехоння, нині Ярославська область — 12 жовтня 1953, Варшава) — польський фізик, член Польської АН (1952). БіографіяЧеслав Бялобжеський народився в м. Пошехоння поблизу Ярославля (нині Ярославська область) у сім'ї лікаря Теофіла Бялобжеського. Закінчив у 1901 році фізико-математичний факультет Київського університету Св. Володимира. Призначений екстраординарним професором кафедри фізики і фізичної географії університету. Захистив дисертацію на тему «Іонізація твердих та рідких діелектриків» на фізико-математичному факультеті та 22 квітня 1912 року удостоєний ступеня магістра фізики. У 1907, 1912, 1914 виїздив у літній час за кордон з науковою метою. У 1919 — член Гідрологічної секції, заступник голови секції прикладної фізики Постійної комісії для виучування природних багатств України УАН. З 1919 року працює у польських університетах: Краківському (1919—1921) та Варшавському (1921—1953). З 1931 по 1953 на посаді директора Інституту теоретичної фізики при Варшавському університеті. Наукова діяльністьУ 1910 першим з українських фізиків підтримав створену А. Ейнштейном спеціальну теорію відносності, яка ще у той час не набула повного визнання. Він зосередив свою увагу на математичному виведенні поняття відносності відстані та часу. Ч. Бялобжеський зробив внесок у поширення ідей квантової механіки. Проаналізувавши теорії про будову атома, які розглядалися фізиками, починаючи від атомістичних теорій стародавніх греків до теорії Бора, показав, що класична механіка і електродинаміка до вивчення атома незастосовна. Деякі праці
Примітки
Джерела
|
Portal di Ensiklopedia Dunia