Чеслав Гернас
![]() Че́слав Ге́рнас (пол. Czesław Hernas; 12 липня 1928, Сокаль — 11 грудня 2003, Вроцлав) — польський філолог та фольклорист, професор Вроцлавського університету. БіографіяЧеслав Гернас народився наймолодшим у сім'ї залізничника Юзефа Гернаса і Марії Гернас (до шлюбу Ніткевич)[2]. Навчався в Сокальській гімназії, 1947 року закінчив ліцей імені Генрика Сенкевича у Ланцуті[3], куди Гернаси переїхали зразу ж після Другої світової війни. Цього ж року почав вивчати польську філологію у Вроцлавському університеті. Заробляв на прожиття, сортуючи листи на пошті й працюючи статистом у театрі[2]. На другому курсі став секретарем редакції видання «Вроцлавські зошити», а на третьому — асистентом Тадеуша Мікульського[4]. 1950 року здобув диплом і в цьому ж навчальному закладі почав працювати асистентом кафедри історії польської літератури. Гернас приятелював з письменницею Марією Домбровською і, згідно з її заповітом, розпоряджався її літературною спадщиною[4]. 1960 року з відзнакою захистив докторську дисертацію «Польські гейнали. Студії з історії мелічної поезії» (гейнали — сигнали, які подає трубач, сповіщаючи точний час або повідомляючи про небезпеку). За чотири роки Чеслав Гернас габілітувався, захистивши працю «Біля джерел польської фольклористики». У 1971-му дістав звання надзвичайного професора Вроцлавського університету, тоді ж обраний директором Інституту польської філології Вроцлавського університету й керував ним до 28 листопада 1985 року, коли його звільнив тодішній міністр[3]. 1976 року став звичайним професором. З 1960-х він працював в Інституті літературних досліджень Польської академії наук (ПАН), у 1964—1970 очолював відділ старопольської літератури. У 1990—1993 обіймав посаду голови Комітету наук про польську літературу ПАН. У 1974—1982 роках керував проєктом «Польська народна культура, тенденції її розвитку і сприйняття». Чеслав Гернас провадив активну громадську діяльність, виступав проти тодішнього комуністичного режиму. З 1977 року читав лекції в Летючому університеті[pl], наприкінці 1970-х став членом Товариства наукових курсів[pl], товариства «Сфера студентської культури», «Сфера студентської культури», Клубу громадянської самооборони Нижньошльонського краю, публікував статті в незалежних часописах, зокрема в «Нижньошльонському бюлетені». Восени 1980-го він став співзасновником осередку «Солідарності» у Вроцлавському університеті, читав лекції студента-страйкарям. 1981 року взяв участь у Конгресі польської культури[5]. 13 грудня 1981 року Чеслава Гернаса заарештували у Вроцлаві, 23 грудня перемістили до в'язниці у Ґродкові, а 24 липня 1982 року звільнили. У 1983-му він належав до співзасновників часопису «Присутність». Як член Сенату Вроцлавського університету, виступав на захист репресованих студентів і науковців, брав участь в акціях громадянського протесту, вічах, демонстраціях. Він підписав низку петицій, провадив активну культурницьку діяльність, зокрема викладав на Вроцлавських тижнях християнської культури[5]. Чеслав Гернас належав до членів ПАН, Польської академії знань, «Товариства підтримки і поширення наук», ПЕН-клубу і Collegium Invisibile[6]. 16 серпня 1952 року Чеслав Гернас одружився з полоністкою Марією Копецькою[4]. Помер 11 грудня 2003-го, похований на Особовицькому цвинтарі. Наукова діяльністьЧеслав Гернас був знавець літератури бароко, автор понад 200 наукових праць, у тому числі монографії «Бароко» (1972), «Література бароко» (1985) та багато інших. Також досліджував історію польської культури від XVI століття до сучасності, аналізував польський фольклор і його зв'язки зі старопольською культурою. У 1965—1990 роках — головний редактор серії «Старопольські студії», з 1972 р. — редактор щомісячника «Народна література», а з 1995-го — журналу «Вроцлавські східні студії». Був членом редакції видань «Відродження і Реформація в Польщі», «Слов'янське і східноєвропейське мистецтво» і «Польська література. Енциклопедичний довідник» (з 1976 року — голова редколегії). Праці
Фольклористичні праці
Бібліографія
Нагороди
Посилання
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia